"Чорний лебідь, чорний лебідь", что ж ты вьешься надо мною
почав читати "Чорного лебедя".
Наразі не про книжку, а так - цитата для затравки. Автор атакує криву нормального розподілу (називає її НОЛ, тобто найбільшим обманом людства, а це не жарти), але подає ось таку фєєричну думку:
Давайте поставим следующий мысленный эксперимент. Представьте себе, что вы наугад выбираете из всего населения Земли тысячу человек и выстраиваете их в ряд на стадионе. Вы можете даже прихватить французов (только, умоляю, не слишком много, имейте сострадание к остальным участникам эксперимента), членов мафиозных группировок, членов немафиозных группировок и вегетарианцев.
Представьте себе очень-очень тяжелого толстяка и присоедините его к этой выборке. Если он весит, скажем, втрое больше среднестатистического человека - четыреста-пять-сот фунтов, - доля его веса в весе всей присутствующей компании наверняка будет мизерной (в нашем случае примерно полпроцента).
Можно даже пойти дальше. Если вы выберете самого тяжелого человека на свете (которого, не оскорбляя законов биологии, еще можно назвать человеком), он все равно составит не больше, скажем, 0,6 процента от общей массы - прибавка микроскопическая. А если вы сгоните на стадион десять тысяч человек, его вклад будет стремиться к минус бесконечности.
і в світлі цього атака на "гаусіану" видається кумедною, якщо автор у другому виданні своєї праці не може відрізнити "прямує до нуля" від "прямує до мінус нескінченності". Останнє не має сенсу, бо частка від’ємною бути не може. І прямуватиме вона до нескінченності лише в тому випадку, коли ми візьмемо людину з нульовою масою, що є прямо протилежним від прикладу, наведеного автором в цьому мисленнєвому експерименті.
Втім, попереду ще 86% всієї книги, а тому не буду поспішати.
upd. окей, я поспішив. Взагалі-то, частка може бути від’ємною - якщо у людини від’ємна маса. І якщо ця від’ємна маса прямує до нуля, то може там і виходить частка, що прямує до мінус нескінченності...
Наразі не про книжку, а так - цитата для затравки. Автор атакує криву нормального розподілу (називає її НОЛ, тобто найбільшим обманом людства, а це не жарти), але подає ось таку фєєричну думку:
Давайте поставим следующий мысленный эксперимент. Представьте себе, что вы наугад выбираете из всего населения Земли тысячу человек и выстраиваете их в ряд на стадионе. Вы можете даже прихватить французов (только, умоляю, не слишком много, имейте сострадание к остальным участникам эксперимента), членов мафиозных группировок, членов немафиозных группировок и вегетарианцев.
Представьте себе очень-очень тяжелого толстяка и присоедините его к этой выборке. Если он весит, скажем, втрое больше среднестатистического человека - четыреста-пять-сот фунтов, - доля его веса в весе всей присутствующей компании наверняка будет мизерной (в нашем случае примерно полпроцента).
Можно даже пойти дальше. Если вы выберете самого тяжелого человека на свете (которого, не оскорбляя законов биологии, еще можно назвать человеком), он все равно составит не больше, скажем, 0,6 процента от общей массы - прибавка микроскопическая. А если вы сгоните на стадион десять тысяч человек, его вклад будет стремиться к минус бесконечности.
і в світлі цього атака на "гаусіану" видається кумедною, якщо автор у другому виданні своєї праці не може відрізнити "прямує до нуля" від "прямує до мінус нескінченності". Останнє не має сенсу, бо частка від’ємною бути не може. І прямуватиме вона до нескінченності лише в тому випадку, коли ми візьмемо людину з нульовою масою, що є прямо протилежним від прикладу, наведеного автором в цьому мисленнєвому експерименті.
Втім, попереду ще 86% всієї книги, а тому не буду поспішати.
upd. окей, я поспішив. Взагалі-то, частка може бути від’ємною - якщо у людини від’ємна маса. І якщо ця від’ємна маса прямує до нуля, то може там і виходить частка, що прямує до мінус нескінченності...