до нових вражень
.
Сьогодні я прощалася з Сянькою. Досі не знаю чи побачимося ми до мого від'їзду, чи ні. Якось так сумно прощатися, але водночас так приємно знати, що ми розширюємо кордони свого світу. Жаль тільки, що не разом. Сподіваюся, що восени все зміниться і ще до серпня омріяні квитки будуть в наших руках.
В одній львівській кав'ярні нам не продали вина, уявляєте?) Можливо, Львів ображається через те, що ми так часто його покидаємо. А взагалі сьогодні на площі стільки людей було. Я егоїстично люблю своє місто і не хочу ділитися ним з безліччю людей. Я люблю не надто переповнений центр і вільні місця в улюблених кав'ярнях. Тепер для цього потрібно гуляти містом або дуже рано, або дуже пізно. До останнього я більш прихильна.
Наша прогулянка завершилась біля одного з найкращих візових центрів та вокзалу. Сянька купила всі потрібні квитки, а я лише дізналася про всі потрібні ціни. Невтішні ж вони. Ніколи не думала, що літати набагато дешевше, ніж їздити в потягах. Ну й дивна ця країна.
А ще в мене багато нових мрій. І всі такі солодкі :)
.
