Потяг: 2 кв метри, 4 людини, 18 годин
Передмова.
Отож був світ. Природа його - квантова, інфернальна, чи, може, нейрофізіологічна - тебе хвилювала мало, але ти мріяв про мапи цього світу - з ними тобі було б набагато легше орієнтуватися під час подорожей, однак складати їх удень було б чистісіньким безглуздям, а потаємні нічні ескізи неодмінно конфісковували ся невидимими митниками при переході кордону снів.
Іздрик «Воццек»Сон 1.
Невже це можливо? Я знову і знову повертаюся в це місце… Я на екскурсії з якимись людьми. Ми проходимо психіатричну лікарню-в'язницю. Вона схожа на один з тих польських костелів з червоної цегли, з однією вежею-дзвіницею посередині майже квадратної будівлі. Будівля доволі стримана, без декоративних прикрас, але чимось вона притягує погляд. Довкола відсутня будь-яка рослинність, тільки пісок, ніби дії відбуваються в Сахарі. Поряд тече річка з жовтою водою. У воді вбивають хворих в’язнів. Сам ритуал вбивання теж привертає увагу. Священик в чорній рясі стоїть по пояс у воді і вбиває дерев’яний кілок їм (ув’язненим і хворим) прямо в тім’ячко. Сон був на вдивовижу католицький. Ми (хто ще був окрім пришалепкуватого екскурсовода і красеня "качка" не пам’ятаю, все розтеклося від спеки) переходимо через річку по тонкому підвісному мосту. На ньому крок за кроком вбиті ступні ніг, ніби хтось пройшовся по мосту босоніж, як тільки залили бетон. Тільки от міст був дерев’яний. На іншому березі я бачу, як душі у вигляді тіней спливають жовтою річкою. Можливо, це тіні тих бідак, яких вбив ксьондз. Я вже точно була в цьому місці… І це було уві сні. Або в минулому житті, цікаво, чию роль я виконувала у минулому житті (якщо, звісно, припустити, що таке взагалі існує): ксьондза чи божевільного?
Сон 2. (Російськомовне середовище)
Мой дом-комната был дережаблем. Дережабль этот завис по середине улицы. Улица была узкой, цвета очень тусклые. Нас окружили. Нас, потому что было нас 3 или 4 особи женского пола. Визуального образа я не помню, но все были зрелые и красивые женьщины с прекрасными фигурами. Нас окружили. Со всех сторон дережабля через окна мы видели выставленные с укрытия автоматы. Они хотели забрать что-то. Что-то, что мы сами искали и не могли найти. Потом неизвестно откуда вытащили маскарадный костюм (костюм Мики или кота каго-го то, что-то точно с Диснея). Так вот, в этом костюме был Он. И Он там что-то спрятал. Мы лихорадочно начили искать это что-то в костюме. И нашли 7 колец. Все они были разные, очень маленькие и аккуратные. Потом все эти семь колец остались у меня в руках. Куда пропали те женьщины не знаю. Но факт остается фактом. Только одно кольцо было волшебное и давало необыкновенную влась и силу. И именно это кольцо хотели они, те существа с автоматами. Но колец было семь, и какое из них дает эту власть я не знала. Я сижу в углу, подальше от окон. Там автоматы. Держу в руке охапку колечек. Ни одно из них меня особо не привлекает, но какое-то кольцо волшебное. Какое?
Отож був світ. Природа його - квантова, інфернальна, чи, може, нейрофізіологічна - тебе хвилювала мало, але ти мріяв про мапи цього світу - з ними тобі було б набагато легше орієнтуватися під час подорожей, однак складати їх удень було б чистісіньким безглуздям, а потаємні нічні ескізи неодмінно конфісковували ся невидимими митниками при переході кордону снів.
Іздрик «Воццек»Сон 1.
Невже це можливо? Я знову і знову повертаюся в це місце… Я на екскурсії з якимись людьми. Ми проходимо психіатричну лікарню-в'язницю. Вона схожа на один з тих польських костелів з червоної цегли, з однією вежею-дзвіницею посередині майже квадратної будівлі. Будівля доволі стримана, без декоративних прикрас, але чимось вона притягує погляд. Довкола відсутня будь-яка рослинність, тільки пісок, ніби дії відбуваються в Сахарі. Поряд тече річка з жовтою водою. У воді вбивають хворих в’язнів. Сам ритуал вбивання теж привертає увагу. Священик в чорній рясі стоїть по пояс у воді і вбиває дерев’яний кілок їм (ув’язненим і хворим) прямо в тім’ячко. Сон був на вдивовижу католицький. Ми (хто ще був окрім пришалепкуватого екскурсовода і красеня "качка" не пам’ятаю, все розтеклося від спеки) переходимо через річку по тонкому підвісному мосту. На ньому крок за кроком вбиті ступні ніг, ніби хтось пройшовся по мосту босоніж, як тільки залили бетон. Тільки от міст був дерев’яний. На іншому березі я бачу, як душі у вигляді тіней спливають жовтою річкою. Можливо, це тіні тих бідак, яких вбив ксьондз. Я вже точно була в цьому місці… І це було уві сні. Або в минулому житті, цікаво, чию роль я виконувала у минулому житті (якщо, звісно, припустити, що таке взагалі існує): ксьондза чи божевільного?
Сон 2. (Російськомовне середовище)
Мой дом-комната был дережаблем. Дережабль этот завис по середине улицы. Улица была узкой, цвета очень тусклые. Нас окружили. Нас, потому что было нас 3 или 4 особи женского пола. Визуального образа я не помню, но все были зрелые и красивые женьщины с прекрасными фигурами. Нас окружили. Со всех сторон дережабля через окна мы видели выставленные с укрытия автоматы. Они хотели забрать что-то. Что-то, что мы сами искали и не могли найти. Потом неизвестно откуда вытащили маскарадный костюм (костюм Мики или кота каго-го то, что-то точно с Диснея). Так вот, в этом костюме был Он. И Он там что-то спрятал. Мы лихорадочно начили искать это что-то в костюме. И нашли 7 колец. Все они были разные, очень маленькие и аккуратные. Потом все эти семь колец остались у меня в руках. Куда пропали те женьщины не знаю. Но факт остается фактом. Только одно кольцо было волшебное и давало необыкновенную влась и силу. И именно это кольцо хотели они, те существа с автоматами. Но колец было семь, и какое из них дает эту власть я не знала. Я сижу в углу, подальше от окон. Там автоматы. Держу в руке охапку колечек. Ни одно из них меня особо не привлекает, но какое-то кольцо волшебное. Какое?