Jan 25, 2011 12:55
Якось сумно і самотньо тепер в житті стало. Дочитала Умберто Еко "Маятник Фуко" і зрозуміла, що життя закінчилось. Принаймні те життя, яким я жила разом з Умберто Еко. Ніби тебе взяли і виштовхнули з того світу, який створив Автор. Ніби тобі дали підглядати, а потім відігнали від шилинки, сказавши досить. Ну хіба так можна з людьми поводитись???
Не знаю, чи помер Автор, чи ні, але все одно Він диктує нам правила гри. Говорить час і дату, коли свято почнеться і коли воно закінчеться...
Хотіла тут навести декілька цитат з книги, але терпіти не можу цитування. Кожна фраза вирвана з контексту і не передає того значення, яке вклав у неї Автор, чи принаймні намагався. Тому всіх бажаючих відсилаю до книги
Умберто Еко. Маятник Фуко. Львів: Літопис, 2004
фікція,
життя,
книги,
читання