Уже майже два місяці триває подія із кодовою назвою Євромайдан. Спершу ми були обурені, потім обдурені, потім побиті, злі і нестримні, далі рішучі, атаковані, об'єднані, безстрашні, добрі, творчі, гостинні, розчаровані, гострі, втомлені, ідейні. Але ми ніколи не були на темній стороні.
У цих революційний часах є свої позитиви. Зазвичай їх розумієш ( Read more... )

( Read more... )

Полюбила Львів особливою любов'ю після минулорічного Форуму видавців. Ми тоді вперше не поспішали із заходу на захід (ну, хіба трішки і то тільки у суботу), а багато гуляли і ходили по кав'ярнях. Їли млинці, тістечка і пили каву. Тоді була золотиста осінь, у мене була малинова спідниця і зелений піджак, ввечері ми слухали пісень, які співали ( Read more... )

Ну, не буває випадковостей. Навіть у дрібницях. Я все і більше і більше дивуюся, що навіть у дрібницях нашим життям керує Бог. І все робиться так, щоб нам було краще. І це так гарно, але це так... дивно-радісно-трохистрашно-впевнено-добре-легко-насторожено-довірливо... Життя як диво.

А знаєте, знаєте, нарешті і до мене прийшла в гості казка. Казка про кавомолку. І там є червоний ровер, мій улюблений.
Колись мені подруга намалювала червоний ровер і подарувала. (А може, ви теж у дитинстві читали казку про те, як в однієї феї були кольорові олівці, якими що не намалюєш, те стає справжнім, і як вона блакитний олівець загубила, а ( Read more... )

( Read more... )

( Read more... )