Хімія твого тіла
Важко усвідомлювати, що ти - це результат складної взаємодії хімічних процесів, де рівень гормонів, стан щитовидки і робота надниркових залоз впливають на твій ріст, вагу, волосся, настрій. Трохи вроджених схильностей, а решта - складний механізм хімічної взаємодії. Чистої води хімія і фізика. Хімічні речовини, які формують твою зовнішність, стан твоїх органів і навіть настрій. Те, як ти ставишся до себе і до тих, хто тебе оточує.
Клен біля будинку, де знаходить наш офіс, розсипає листя. Повітря прозоре від холоду, хоча ще тільки початок жовтня. Задираєш голову і дивишся в небо. Немає випадковостей. Лише закономірності. Як закони фізики. Або як взаємодія хімічних речовин у твоєму тілі.
Може, варто з цим змиритися? Я б хотіла жити у ті часи, коли люди вірили у те, що звірі уміють розмовляти, у воді живуть русалки, а блискавка б’є тоді, коли розлютиться бог грому і блискавиць. Сни - це таємні паралельні світи, хмари можна розігнати дитячою пісенькою «Вийди, вийди, сонечко…», а веселка означає, що потопу більше ніколи не буде. І байдуже, що камінь ніколи не перетвориться на золото, головне - навчитися літати не лише уві сні.
Піднімаєш кленовий листок. Він холодний, як і це повітря. Не хочеться вірити, що стосунки між людьми залежать від хімічних процесів, на які ти не можеш впливати прямо. Що навіть така дрібничка для оточення - ставлення до себе, люблю-себе-не-люблю-себе - залежить від того ж.
Треба бути добрими, бо люди такі беззахисні. Хто тебе захистить від себе? Мільярди лейкоцитів? Серіали? Шоколад? Секс? Прогулянка у парку? І не забудьте одягнути в’язану шапочку і узяти з собою термос із трав’яним чаєм. Пасажири, будьте взаємоввічливі. Вам відміряно зовсім небагато часу, тому не варто супитись і хмуритись.
Прошкую вулицею, назустріч мені рухаються якісь постаті. Вони мерзнуть, пітніють, кашляють, пахнуть, шепочуть. Над нами похитуються крони дерев. Дерева скриплять, шелестять листям, стукають у шибки цегляних п’ятиповерхівок.
Ми навчилися співіснувати. Прозорими від холоду осінніми днями вдивляємось в обличчя одне одних і шукаємо там себе. Хто ми і звідки? Хто ти, що дивишся на мене?
Кутаюсь у шарф і пірнаю в підземку. Не сумуй, мала, це все хімія.
Фото flicr