"Кашкетники" - українські аміші
Наш катамаран проходить повз якесь село на Дністрі. Бачимо, як кілька жінок у хустках перуть на березі. Нещодавно була весняна повінь і вода ще досі висока і каламутна, подекуди з білою піною. На гіллі дерев і кущів, які близько біля води, заплуталось сміття - поліетиленові торбинки, пластикові пляшки. Біля сіл чистіше, але все-одно вода ж каламутна. В іншому селі бачимо дядька в кашкеті, який щось лагодить біля човнів.
- Аа, це тут кашкетники живуть, - каже Василь, капітан нашого катамарана.
Бачачи наше здивування, пояснює:
- В кашкетах ходять - того й кашкетники. Штунди. Живуть без електрики, в закритих общинах, жінки всі ходять в хустках і довгих спідницях, мають по багато дітей.
- Такі, як аміші в Америці?
Василь не чув про амішів. Але розповідає про "кашкетників". Каже, що вони дуже хороші майстри, хоча беруть недешево, але роблять якісно. Дехто з "простих" теж одягає кашкет, загинає ціну, але халтурить.
До речі, в інтернетах знайшла статтю про українських амішів.
Фото Василя
- Аа, це тут кашкетники живуть, - каже Василь, капітан нашого катамарана.
Бачачи наше здивування, пояснює:
- В кашкетах ходять - того й кашкетники. Штунди. Живуть без електрики, в закритих общинах, жінки всі ходять в хустках і довгих спідницях, мають по багато дітей.
- Такі, як аміші в Америці?
Василь не чув про амішів. Але розповідає про "кашкетників". Каже, що вони дуже хороші майстри, хоча беруть недешево, але роблять якісно. Дехто з "простих" теж одягає кашкет, загинає ціну, але халтурить.
До речі, в інтернетах знайшла статтю про українських амішів.
Фото Василя