Світ великий, а класичних історій хоч і багато, але не настільки, щоб не дозволити собі випускати по екранізації «Джейн Ейр» два роки поспіль (1996 та 1997) чи дві «Емми» в один рік (1996). «Геніальні ідеї літають у повітрі» - можемо вирішити ми. Або спихнути все на відсутність фейсбуку та твіттеру. Або… та не так вже й важливо, чим ми це ( Read more... )

Ну це ж треба, вже і другий сезон «Halt and Catch Fire» закінчився. І я його подивилася - кожної серії питала: «нащо?», але все ж подивилася. Перший сезон був про пошук, про завдання, про намагання працювати в команді. «У них є місія» - наче казали нам у кожній серії, і в це навіть хотілося вірити. І героям час від часу хотілося співчувати, і Джо ( Read more... )

Є в Річарді Лінклейтері щось від історика - варто лиш згадати його знамениту трилогію, як така думка промайне десь на периферії. Але після «Юності» ця думка не буде непоміченою чи випадковою. Перед нами така собі історія повсякденності, такий собі фільм «за жизнь», якому при цьому вдається не стати документальним (або псевдодокументальним, чому б ( Read more... )

Це була одна з найбільших черг до кінотеатру, які я бачила. І знаєте, це такий важливий соціальний досвід, я вважаю - постояти в черзі за квитками на «50 відтінків сірого». Ще на підході до кінотеатру бачу пару, яка щойно вийшла звідти - і дівчина цілує хлопця і дякує-дякує. І я ржу. Так, найпопулярніший подарунок сьогодні - квиток на «50 відтінків ( Read more... )

Нема хліба, нема сала

Бо совецька власть забрала (с)

Здається, у мене є така собі гра. Сутність її в тому, щоб я дочекалася українського фільму, який можна із чистою совістю занести до переліку улюблених. Щоб поряд із Фінчером, Торнаторе чи Кертісом виглядало достойно. Або, якщо не фантастику якусь уявляти, а так, щось простіше ( Read more... )

Амбіційний, зухвалий та безпринципний Джо Макміллан збирає навколо себе команду висококласних спеціалістів та геніїв, які, об’єднавшись, напевне повинні створити комп’ютер, що буде у кожному домі. Замучений життям Гордон Кларк, який виглядає як нудний програміст з 80-х, але при цьому має дружину модельної зовнішності, яка працює в іншій комп’ ( Read more... )

Із походом на нову «Красуню та чудовисько» у мене не склалося, тому я подивилася фільм тільки зараз. В кінотеатрі, як щось підказує, було б краще, може навіть набагато, і менше хотілося б критикувати. Перед усім, думаю, слід сказати, що костюми, декорації та взагалі візуал тут чудові. Часами навіть згадується Тарсем, але якщо у нього в «Mirror, ( Read more... )

Якщо розмовляти про сучасне німецьке кіно, то досить швидко можна вийти на Тома Тиквера або Даніеля Брюля (а тут вже за аналогією додається Август Діль, адже «Безславних виродків» та «Навіщо думки про кохання?» нікуди не подінеш, але і цього вже ніхто не знає). Але, найвірогідніше, першим ім’ям стане просте та знайоме - Тіль Швайґер. Тому що Тіль ( Read more... )

Можна було б розпочати цю історію словами «once upon a time», але ні, її розпочинають цитатою з Плінія-молодшого. Якось, знаєте, налаштовує. Думаєш - ну треба ж, тут про історію згадали; чим же ще здивують? І після багатообіцяючого початку ми отримуємо фільм, у якому зібрано усі можливі сюжетні штампи та густо, як Помпеї попелом Везувія, ( Read more... )

Цього року оскар-марафон проходить без особливого ентузіазму. Не знаю, від чого це залежить (фаза місяця, атмосферний тиск, суспільно-політична ситуація у країні…), але подекуди на годинник хочеться дивитися частіше, ніж на екран.

«Вона». Насправді, про фільм цей я вперше прочитала досить давно. Мабуть, навесні, коли рунет розривало від обурення ( Read more... )