Гуртожиток Харківського національного університету ім. Каразіна
Ось ще одна жертва соціальної справедливості. Таких жертв в Україні багато. Річ у тім, що жоден гуртожиток не може брати за свої послуги стільки, скільки забажає. Хтось з дуже широкими повноваженнями, але не дуже розумною головою вирішив, що ціна проживання в цьому гуртожитку у 2010-2011 роках має коштувати 136 гривень на місяць. Відтак, за день-два некваліфікованої роботи у Харкові можна заробити на місячну оплату за житло. Стільки ж, вірогідно, студент заплатить за інтернет і телефон. Чому гуртожиток не може поставити ціну, яка б дозволила хоча б поремонтувати труби - незрозуміло. Зараз міністерство хоче підвищити ціни, але гуртожитки цих грошей не побачать. Сьогодні вони не тільки не можуть встановлювати ціни, але й не можуть користатися заробленими грошима. Так знищується будь-яка ініціатива працювати краще.
Гуртожиток в Харкові, а міністерство в Києві. Дірка в підлозі підказує, що в самому гуртожитку нескладно побачити, коли потрібні гроші. У міністерстві це побачити неможливо. Боягузливі університети не поспішають вивішувати відеотури по своїх гуртожитках на сайтах, а потрапити в кожен конкретний гуртожиток ще треба змогти.
Чи всі студенти з інших міст живуть у гуртожитках? Звісно, ні. Певна частина з них знімає квартири, бо не бажає жити в умовах соціальної справедливості. Таким студентам набагато зрозуміліший принцип "чим більше плачу, тим краще живу". На жаль, недолуге міністерство забороняє гуртожиткам застосовувати цей принцип. Студенти за усього бажання не можуть віддати свої гроші гуртожиткам і отримати за них відповідного рівня послуги. За студентські гроші так само ремонтують труби і купують нову сантехніку. Але не в гуртожитках.
Міністерству це дуже на руку. Як це працює? Спочатку ціни вручну роблять нижче від ринкових. У такий спосіб створюється дефіцит і черги на поселення. Потім запроваджується правило, за яким пріоритет мають малозабезпечені студенти (а місцевим, здається, взагалі заборонено жити в гуртожитках). В результаті такої селекції при поселенні ми отримуємо не гідного орендувача, який сплачує за свої послуги, а слухняного студента, який нерідко неспроможний сплачувати ринкову ціну за житло (ціна оренди однокімнатної квартири в Харкові - від 1000 грн/міс). Такому студенту можна погрожувати і знущатися з нього - він стерпить усе. Таким студентом можна маніпулювати - адже він погодиться на будь-які умови, аби тільки ціну не підвищували.
"- Когда я впервые зашла в стены нашего общежития, меня бросило в дрожь, - рассказывает студентка 4-го курса ХНУ Анастасия. - Я плакала всю ночь, не хотела там жить. Но у родителей просто не было денег на съемную квартиру, вот за 4 года немного приспособилась и привыкла."
Цікаво, чи образилася б Анастасія, якби її поселили в гарний гуртожиток, в якому б крім неї та інших малозапезпечених студентів жили б і інші, більш заможні студенти, здатні компенсувати нестачу фінансування?
Як ще можна знущатися зі студентів? Як виявилося, можна брати плату за електроприбори:
-Я слышал от друзей, что в общежитиях от других вузов, платят меньше. Мы платим 136 гривен в месяц, плюс за каждый электроприбор отдельно еще: холодильник - 60 гривен, за компьютер - 140... и так за каждый. В итоге, с одной комнаты получается где-то 500 гривен, а куда они идут, не понятно, - рассказывает 21-летний Максим. (500 грн - ціна за всі електроприбори в кімнаті за рік)
Мені здається дивним сама потреба це пояснювати, але я вважаю ненормальним стан, за яким студенти живуть в бараках і ними маніпулюють:
"- Нам сказали, что если нам что-то не нравится, то общежитие вообще могут закрыть на капремонт, но жить тогда нам будет негде. Сами мы пытались отремонтировать, но это оказалось без толку, все сразу же обваливается, ведь начинать ремонтировать надо в первую очередь с труб, а никто этим не занимается, - говорит житель «апартаментов» 22-летний Игорь."
З таким студентом можна робити що завгодно. Ображати, кричати на нього. Стягнути хабара. Можна спробувати вивести його на мітинг за провладну партію. Саме такий громадянин потрібен владі.
Безперечно, підвищення цін з боку міністерства не змінить ситуацію на краще. Але називати статус-кво справедливістю, до якої треба прагнути може лише сліпий. Або засліплена студентська профспілка. Звичайно, якщо ви знаходитеся у становищі студента, якого +100 грн/міс викине на вулицю, можна і приєднатися до протестів. Проте не можна не зауважити, що основна ідея протестів підтримує обмеження ціни, яке породжує всі вищеописані проблеми. З такою програмою можна відтягнути підвищення цін на гуртожитки, але не можна зробити їх кращими.
Щоб зробити їх суттєво інакшими, будь-які обмеження на ціни варто було б скасувати. Гарний гуртожиток має коштувати дорого, посередній - посередньо, а поганенький - дешево. Без регулювання ціни самі стануть правильними, а гуртожитки здобудуть фінансування, якого їм зараз бракує (при цьому гроші не можна віддавати міністерству). Якщо деякі студенти не зможуть дозволити собі житло за ринковими цінами - можна видавати грошову допомогу (а з вільним утворенням цін у гуртожитків з'являться гроші). Щоб житло було доступним, зовсім необов'язково його робити дешевим для всіх. Навпаки, низькі ціни на гуртожитки унеможливлюють їхній розвиток. Отакої.
Фотки і текст взято з чудового форуму.
Гуртожиток в Харкові, а міністерство в Києві. Дірка в підлозі підказує, що в самому гуртожитку нескладно побачити, коли потрібні гроші. У міністерстві це побачити неможливо. Боягузливі університети не поспішають вивішувати відеотури по своїх гуртожитках на сайтах, а потрапити в кожен конкретний гуртожиток ще треба змогти.
Чи всі студенти з інших міст живуть у гуртожитках? Звісно, ні. Певна частина з них знімає квартири, бо не бажає жити в умовах соціальної справедливості. Таким студентам набагато зрозуміліший принцип "чим більше плачу, тим краще живу". На жаль, недолуге міністерство забороняє гуртожиткам застосовувати цей принцип. Студенти за усього бажання не можуть віддати свої гроші гуртожиткам і отримати за них відповідного рівня послуги. За студентські гроші так само ремонтують труби і купують нову сантехніку. Але не в гуртожитках.
Міністерству це дуже на руку. Як це працює? Спочатку ціни вручну роблять нижче від ринкових. У такий спосіб створюється дефіцит і черги на поселення. Потім запроваджується правило, за яким пріоритет мають малозабезпечені студенти (а місцевим, здається, взагалі заборонено жити в гуртожитках). В результаті такої селекції при поселенні ми отримуємо не гідного орендувача, який сплачує за свої послуги, а слухняного студента, який нерідко неспроможний сплачувати ринкову ціну за житло (ціна оренди однокімнатної квартири в Харкові - від 1000 грн/міс). Такому студенту можна погрожувати і знущатися з нього - він стерпить усе. Таким студентом можна маніпулювати - адже він погодиться на будь-які умови, аби тільки ціну не підвищували.
"- Когда я впервые зашла в стены нашего общежития, меня бросило в дрожь, - рассказывает студентка 4-го курса ХНУ Анастасия. - Я плакала всю ночь, не хотела там жить. Но у родителей просто не было денег на съемную квартиру, вот за 4 года немного приспособилась и привыкла."
Цікаво, чи образилася б Анастасія, якби її поселили в гарний гуртожиток, в якому б крім неї та інших малозапезпечених студентів жили б і інші, більш заможні студенти, здатні компенсувати нестачу фінансування?
Як ще можна знущатися зі студентів? Як виявилося, можна брати плату за електроприбори:
-Я слышал от друзей, что в общежитиях от других вузов, платят меньше. Мы платим 136 гривен в месяц, плюс за каждый электроприбор отдельно еще: холодильник - 60 гривен, за компьютер - 140... и так за каждый. В итоге, с одной комнаты получается где-то 500 гривен, а куда они идут, не понятно, - рассказывает 21-летний Максим. (500 грн - ціна за всі електроприбори в кімнаті за рік)
Мені здається дивним сама потреба це пояснювати, але я вважаю ненормальним стан, за яким студенти живуть в бараках і ними маніпулюють:
"- Нам сказали, что если нам что-то не нравится, то общежитие вообще могут закрыть на капремонт, но жить тогда нам будет негде. Сами мы пытались отремонтировать, но это оказалось без толку, все сразу же обваливается, ведь начинать ремонтировать надо в первую очередь с труб, а никто этим не занимается, - говорит житель «апартаментов» 22-летний Игорь."
З таким студентом можна робити що завгодно. Ображати, кричати на нього. Стягнути хабара. Можна спробувати вивести його на мітинг за провладну партію. Саме такий громадянин потрібен владі.
Безперечно, підвищення цін з боку міністерства не змінить ситуацію на краще. Але називати статус-кво справедливістю, до якої треба прагнути може лише сліпий. Або засліплена студентська профспілка. Звичайно, якщо ви знаходитеся у становищі студента, якого +100 грн/міс викине на вулицю, можна і приєднатися до протестів. Проте не можна не зауважити, що основна ідея протестів підтримує обмеження ціни, яке породжує всі вищеописані проблеми. З такою програмою можна відтягнути підвищення цін на гуртожитки, але не можна зробити їх кращими.
Щоб зробити їх суттєво інакшими, будь-які обмеження на ціни варто було б скасувати. Гарний гуртожиток має коштувати дорого, посередній - посередньо, а поганенький - дешево. Без регулювання ціни самі стануть правильними, а гуртожитки здобудуть фінансування, якого їм зараз бракує (при цьому гроші не можна віддавати міністерству). Якщо деякі студенти не зможуть дозволити собі житло за ринковими цінами - можна видавати грошову допомогу (а з вільним утворенням цін у гуртожитків з'являться гроші). Щоб житло було доступним, зовсім необов'язково його робити дешевим для всіх. Навпаки, низькі ціни на гуртожитки унеможливлюють їхній розвиток. Отакої.
Фотки і текст взято з чудового форуму.