Завжди висаджуюсь на ізмєну, коли кішка серед ночі починає плямкати у мене над вухом, нарешті вполювавши щось у своїх хижацьких снах.

І чого б ото я не спав, в цю пору?
На завтра багато запланував. Хочу встигнути все, хоч шанси тануть з кожною хвилиною, вкраденою у сну.

Все ж таки э щось містичне у нічних перехрестях, що блимають жовтим у такт твоїм крокам, які відлунюють порожніми вулицями, граючись із тобою наввипередки ( Read more... )

Все-таки, я люблю свою роботу...

Я дуже люблю кухні. Різні і усілякі. На кухні я люблю проводити багато часу, навіть якщо це офісна кухня, дуже офіційна, строга і неприбрана. Чи кухня чужого дому, але у неї неповторний запах, чи неповторні вазонки на холодильнику.

Саме з кухні починався і досі починається мій день. На ній він і закінчується.
Саме на кухнях починалась і ( Read more... )

Інколи дивуюсь із власного організму. Ще кілька годин тому, сидячи на роботі, я куняв носом і мріяв лише про подушку ( Read more... )

Ніч, темно, всі сплять. Сиджу граю в старкрафт, нікого не трогаю. Думаю: дай, чайку собі з медом зроблю, щоб закріпити перемогу над болячкою. Іду на кухню, вмикаю світло і що я бачу ( Read more... )

Трохи хворію, тому вмазавши гарячого чаю заснув в одязі, з телефоном в кишені ( Read more... )

...періодино у будь якого графомана виникає зуд, як от зараз, коли хочеться написати щось таке, із претензією на розумність, ну або хоча б небанальність. якусь фразу, коротку і влучну, як робін гуд і вільгельм телль разом узяті. і обов"язково гостру, щоб вчитавшись уважно можна було порізатись... але такі фрази приходять самі собою ( Read more... )

Біле сухе висушує думки. Втишує спеку. Зменшує ступінь хаосу.
Але нічого не змінюється. Бо я не Пітер Пен, щоби стати тінню і втекти від самого себе.
Завтра в мандри. Але перед цим ще один порожній день. Потім дві доби алкотрешу, після яких знову все те саме - вивчене на пам"ять існування і латентний алкоголізм.