Понаїхали
В Умео літом майже немає людей. В аборигенів відпустки і вони відлітають в теплі краї. Іноземці розлітаються по батьківщинах. Залишається купка намаханих. В яких або робота горить, або батьківщина горить. Тому і просидів я все літо тут. Але було не сумно і навіть жарко, температурний рекорд побили - перетнули позначку в 30С. Навіть іспанці, які думали пересидіти свою спеку тут, казали, що гаряче.
Але я про людей. Почали з'їжджатись. Особливо це видно в басейні. Літом бувало прийдеш собі і плаваєш ловкою нерпою мало чи не сам. Це мені нагадало одну історію. Швеція країна чи не тотальної ввічливості. Тому коли приходиш в басейн, а всі доріжки зайняті, то прийнято запитати чи не буде хтось настільки люб'язний, щоб розділити з тобою доріжку. Відповідно і відмовити в такому проханні теж не ввічливо. Того разу на одній доріжці плавала група під керівництвом тренера, а на двох інших дєвучка і товариш з дуже далекої східної Азії, скоріше всього з В'єтнаму. Спочатку спитав у східного товариша . Той заявив, що він тут батерфляєм плаває. Я трохи здивувався. Батерфляєм не кожен попливе. Це найскладніший стиль і вчать його останнім. Мало в кого при цьому виходить пливти веселим молодим дельфіном. В цьому ж випадку, це була недострелена жаба, її агонія. Боляче дивитись, хотілось добити із гуманних принципів. Враховуючи кістляву комплекцію товариша, попадання в образ було повне. Повірте, я не перебільшую. Дєвучка на третій доріжці, слава богу, батерфляєм не пливла. Пливла вона величавим брасом. Точніше жабкою. Для допитливого читача поясню. Брасом треба голову опускати під воду, а жабкою - ні. От і вся різниця, все інше деталі. Але і в цьому випадку мене спіткала невдача. Мені просто сказали "Nej" і далі продовжили величаво свій шлях. Було враження, що поговорив із вдовствующою герцогинею.
Але я про людей. Почали з'їжджатись. Особливо це видно в басейні. Літом бувало прийдеш собі і плаваєш ловкою нерпою мало чи не сам. Це мені нагадало одну історію. Швеція країна чи не тотальної ввічливості. Тому коли приходиш в басейн, а всі доріжки зайняті, то прийнято запитати чи не буде хтось настільки люб'язний, щоб розділити з тобою доріжку. Відповідно і відмовити в такому проханні теж не ввічливо. Того разу на одній доріжці плавала група під керівництвом тренера, а на двох інших дєвучка і товариш з дуже далекої східної Азії, скоріше всього з В'єтнаму. Спочатку спитав у східного товариша . Той заявив, що він тут батерфляєм плаває. Я трохи здивувався. Батерфляєм не кожен попливе. Це найскладніший стиль і вчать його останнім. Мало в кого при цьому виходить пливти веселим молодим дельфіном. В цьому ж випадку, це була недострелена жаба, її агонія. Боляче дивитись, хотілось добити із гуманних принципів. Враховуючи кістляву комплекцію товариша, попадання в образ було повне. Повірте, я не перебільшую. Дєвучка на третій доріжці, слава богу, батерфляєм не пливла. Пливла вона величавим брасом. Точніше жабкою. Для допитливого читача поясню. Брасом треба голову опускати під воду, а жабкою - ні. От і вся різниця, все інше деталі. Але і в цьому випадку мене спіткала невдача. Мені просто сказали "Nej" і далі продовжили величаво свій шлях. Було враження, що поговорив із вдовствующою герцогинею.