Геймдев
Після візиту на KyivGamesNight я вкотре серйозно задумався над переходом в ігрову індустрію.
Поки що далі фрілансу справа не піде, бо жертвувати навчанням я не стану, адже воно потрібне заради більш високих цілей. Та оскільки десь заробляти на життя треба, то чому б не заробляти на це концепт-артом замість перекладів? Може скіл у концепт-арті у мене не такий високий, як у перекладі, але... Коли я дивлюся на зразки концепт-арту, причому я вбиваю у гуглі «best concept art», то відчаю аж ніяк не відчуваю, радше здивування. Крутий концепт арт тільки у голівудських блокбастерів (і то, при детальному розгляді зрозуміло, що переважна частина зроблена швидко шляхом якоїсь обробки фотографій і використання готових фактур), або іграх рівня Fallout 3 і Skyrim (Рей Ледерер). А найкраще в інді і артхаусі, судячи з усього. Бенуа Сокаль приміром. А решта все якесь однакове, усі ці фотошопні картинки - там немає оригінального стилю ніде, просто варіації кольорової гами і композиції (більш або менш професійної), і вміння малювати людей (більше або менше помилок в анатомії). Загалом же ніби все те малювала якась одна людина. Цікаві хібащо ті нечисленні художники, яка роблять концепт арт не на планшеті, а традиційними матеріалами. Я саме так і хотів би. Однак не впевнений, що якимось нашим студіям таке буде потрібно. Та спробувати можна буде, коли розберуся з сесією і не матиму пропозицій по роботі «від яких неможливо відмовитися».
Ще як я міг забути про японців. Отам рівень буває такий, що це майже fine art вже, один Абе Йосітосі чого вартий. Напевне на них і треба рівнятися. Завжди варто рівнятися на те, що вище, ніж ти можеш робити зараз.
*
Я не збираюся міняти справжнє мистецтво на одноманітну роботу в ігровій компанії. Та мені дуже цікаво - чи можна лишатися художником, працюючи в ігровій індустрії. І ще я теж маю мрію зробити свою власну відеогру, таку як слід, яка була би твором мистецтва або просто красивою і цікавою. Однак я не мрійливий підліток, а дорослий прагматик. Тому розумію, що шлях до цього треба пройти довгий, і починати треба з невеликих років. Приміром попрацювати у цій сфері і з’ясувати як воно, чи це можливо взагалі. Тому це все для мене шляхи самореалізації, які не заперечать моєї академічної освіти і не стануть на заваді більш глибоким речам. Просто на справжньому мистецтві грошей не заробиш, а жити на щось треба, тому доводиться шукати компроміси.
Причому, гадаю, мені було б цікавіше і легше працювати сценаристом у цій сфері. Я вже можу професійно писати белетристику, я розумію специфіку ігрового писання, де письменник відіграє допоміжну роль, меншу ніж сценарист у кіно. Та у нас не роблять таких ігор, де потрібні письменники. У нас майстри екшенів, зрідка стратегій. Сценарій там може написати майже будь-хто. Є і виключення типу «Метро 2033», де сценарій писав Глуховський. Ще є повно всяких казуальних дрібничок, там теж можуть бути штатні сценаристи, але подібні ігри мені взагалі не цікаві. Я вважаю великою хибою думати, що можна почати з казуального і потім перейти у великі ігри. У казуальних абсолютно не розвиваються скіли, потрібні для ААА ігор. Це в першу чергу стосується арту, але і в сценарному плані може бути те саме. Сумно, що у нас немає свого «Фоллаута», «Скайріма», «Ласт оф ас» чи навіть «Відьмака». Сюжети кульгають, драматургія теж. Більшість розробників напевне взагалі не розуміють, навіщо на проекті письменник. Однак найбільша проблема це мова. Мені важко уявити, що хтось у нашій ігровій індустрії (ААА і наближені до такого) веде документацію і пише ігрові тексти українською. Писати ж російською мені нецікаво, а на англійській я напевне писатиму як першокласник у кращому разі, а не професійний письменник.
Поки що далі фрілансу справа не піде, бо жертвувати навчанням я не стану, адже воно потрібне заради більш високих цілей. Та оскільки десь заробляти на життя треба, то чому б не заробляти на це концепт-артом замість перекладів? Може скіл у концепт-арті у мене не такий високий, як у перекладі, але... Коли я дивлюся на зразки концепт-арту, причому я вбиваю у гуглі «best concept art», то відчаю аж ніяк не відчуваю, радше здивування. Крутий концепт арт тільки у голівудських блокбастерів (і то, при детальному розгляді зрозуміло, що переважна частина зроблена швидко шляхом якоїсь обробки фотографій і використання готових фактур), або іграх рівня Fallout 3 і Skyrim (Рей Ледерер). А найкраще в інді і артхаусі, судячи з усього. Бенуа Сокаль приміром. А решта все якесь однакове, усі ці фотошопні картинки - там немає оригінального стилю ніде, просто варіації кольорової гами і композиції (більш або менш професійної), і вміння малювати людей (більше або менше помилок в анатомії). Загалом же ніби все те малювала якась одна людина. Цікаві хібащо ті нечисленні художники, яка роблять концепт арт не на планшеті, а традиційними матеріалами. Я саме так і хотів би. Однак не впевнений, що якимось нашим студіям таке буде потрібно. Та спробувати можна буде, коли розберуся з сесією і не матиму пропозицій по роботі «від яких неможливо відмовитися».
Ще як я міг забути про японців. Отам рівень буває такий, що це майже fine art вже, один Абе Йосітосі чого вартий. Напевне на них і треба рівнятися. Завжди варто рівнятися на те, що вище, ніж ти можеш робити зараз.
*
Я не збираюся міняти справжнє мистецтво на одноманітну роботу в ігровій компанії. Та мені дуже цікаво - чи можна лишатися художником, працюючи в ігровій індустрії. І ще я теж маю мрію зробити свою власну відеогру, таку як слід, яка була би твором мистецтва або просто красивою і цікавою. Однак я не мрійливий підліток, а дорослий прагматик. Тому розумію, що шлях до цього треба пройти довгий, і починати треба з невеликих років. Приміром попрацювати у цій сфері і з’ясувати як воно, чи це можливо взагалі. Тому це все для мене шляхи самореалізації, які не заперечать моєї академічної освіти і не стануть на заваді більш глибоким речам. Просто на справжньому мистецтві грошей не заробиш, а жити на щось треба, тому доводиться шукати компроміси.
Причому, гадаю, мені було б цікавіше і легше працювати сценаристом у цій сфері. Я вже можу професійно писати белетристику, я розумію специфіку ігрового писання, де письменник відіграє допоміжну роль, меншу ніж сценарист у кіно. Та у нас не роблять таких ігор, де потрібні письменники. У нас майстри екшенів, зрідка стратегій. Сценарій там може написати майже будь-хто. Є і виключення типу «Метро 2033», де сценарій писав Глуховський. Ще є повно всяких казуальних дрібничок, там теж можуть бути штатні сценаристи, але подібні ігри мені взагалі не цікаві. Я вважаю великою хибою думати, що можна почати з казуального і потім перейти у великі ігри. У казуальних абсолютно не розвиваються скіли, потрібні для ААА ігор. Це в першу чергу стосується арту, але і в сценарному плані може бути те саме. Сумно, що у нас немає свого «Фоллаута», «Скайріма», «Ласт оф ас» чи навіть «Відьмака». Сюжети кульгають, драматургія теж. Більшість розробників напевне взагалі не розуміють, навіщо на проекті письменник. Однак найбільша проблема це мова. Мені важко уявити, що хтось у нашій ігровій індустрії (ААА і наближені до такого) веде документацію і пише ігрові тексти українською. Писати ж російською мені нецікаво, а на англійській я напевне писатиму як першокласник у кращому разі, а не професійний письменник.