Цього тижня, а особливо на вихідних, час став якийсь розжижений. Всі люди, за якими я могла б сумувати, ніби змовились і роз’їхались майже ( Read more... )

Вчора був майже повний місяць. Мій перстень тріснув вдруге і остаточно розвалився. Тепер я його більше не губитиму. І ніхто його більше не знаходитиме. 
Я подумала, що це мало б щось означати. І це щось означало.

Останнім часом я ( Read more... )

Надлишок життя, якому нізвідки було взятись.

Купила струни до гітари. Вони вже натягнуті, але треба, аби хтось прийшов і нормально її настроїв. Ну, бажано, щоб хтось прийшов і
взагалі на ній грав, бо в нас дома нікому.

Запаслась темно-зеленими свічками для сьогоднішнього ворожіння. Спробуєм повторити минулорічне згарище і угар.

Помирилась з ( Read more... )

Це банально, але є люди, з якими завжди відкриваєш щось нове. З якими по-доброму ростеш.  
За останні півтори години я виросла на двох художників, які мене тішать. Один з них, окрім всього, ще й дуже надихав Тіма Бартона.
( Read more... )

 Не певна, чому так, але великий "Снікерс" у кілька разів смачніший, ніж маленький. І не тому, що його просто більше, а з якихось інших загадкових причин. Два дні дослідів це довели.

Вчора вночі мені  наснився один з найстрашніших снів на моїй пам’яті. І мене не покидає враження, що я температурю, але тепер у мене не водиться термометр, тому це байдуже.
Зранку я виявила, що розчинна кава в нас вдома «сублімована» і жодниих здорових асоціацій у мене від цього не виникло.
Вдень я зажерла дику кількість картоплі фрі і це теж не ( Read more... )

Окрім "Black Swan", ще і це очікуване кінушко ворушить волосся на моїй потилиці.

Click to view

( А тимчасом... )

Щойно надворі стає трохи похмуріше й холодніше, кабарешна тематика в моєму житті знову актуалізується. Мало того, що на неї надихає епохальна люстра і відтінки шпалерів у нашій кімнаті, так ще й Джозеф вирішив докластися. Лексика цього відео вже другий день виносить мозок. Ну, і музичка Нейтана Джонсона в кращих традиціях авантюрних оповідок про ( Read more... )

Пакуючись останні два дні для переїзду я зрозуміла, що надто вже я обросла речима. Тому останній вечір без тарілки (замість неї була пластикова форма з-під морозива), без подушки і без хатніх капців став якимсь маніфестом нестерпної легкості буття. Скасованого побуту. Коли стіл лягає на бік відпочити, стілець стає столом, підлога стає стільцем. І ( Read more... )