День, коли я зупинилась
Акція "Вспомнить всё!"
Ненароком оком/вухом зачепитися за давно забуті короткотривалою пам*яттю фото/вірші/пісні/малюнки, і довготривала пам'ять важливості у твоєму житті запускає такий дивний... але ідеальний механізм флешбеку: слова, погляди, руки, запах, свої відчуття, емоції, дефекти мови, всілякі дрібниці.
Не весь час. В якийсь один момент..раз на енну кількість років. Дивуєшся, як можеш таке пам*ятати:
Одружений..але закоханий у тебе по самі вуха чоловік - і людина, яка тебе знала певно чи не краще всіх: слово на дурацьких велосипедних шортах, в яких він приперся до тебе тільки один раз, щоб віддати диски О_о. 1,5 роки тому
Твій колись єдиний стимул жити і твій наречений: смішні казочки, які він розказував на ніч...5 років тому О_о голос і очі.а ще музика у вухах. і стара лампа, котра стояла в спальні. і Наутілус.. "..встань..встань...в проеме двери...".
Твій колись найближчий відданий друг і безмежно розуміюча і терпляча тебе людина (і відштовхнута тобою ж) - його смішні обмовки і колір й структура його демісезонного пальто; а ще - так виразно і чітко - відчуття, котрі ти переживала коли дивилася на його першу намальовану маслом картину і вдихала її.
Твій колись друг і соратник і "тато".
півроку тому: дивні зеленуваті штрихи у твоєму портреті, який він малював...і так і не домалював;
2 роки тому: як ви напилися вина і гасали по дорозі як ідіоти в дощ, а потім опівночі на балконі кричали під Наутілуса "я хочу быть с тобой!!!!!!" ... і кожен кричав ті слова якомусь своєму, окремому привиду минулого
Ці привиди не приходять до мене давно. Я намалювала собі коло.
Я собі йду. Далі, вперед. Кудись. Вже не стою на місці.
А сьогодні я зупинилась на мить.
Дивний у мене сьогодні бодун. Однозначно.
Ненароком оком/вухом зачепитися за давно забуті короткотривалою пам*яттю фото/вірші/пісні/малюнки, і довготривала пам'ять важливості у твоєму житті запускає такий дивний... але ідеальний механізм флешбеку: слова, погляди, руки, запах, свої відчуття, емоції, дефекти мови, всілякі дрібниці.
Не весь час. В якийсь один момент..раз на енну кількість років. Дивуєшся, як можеш таке пам*ятати:
Одружений..але закоханий у тебе по самі вуха чоловік - і людина, яка тебе знала певно чи не краще всіх: слово на дурацьких велосипедних шортах, в яких він приперся до тебе тільки один раз, щоб віддати диски О_о. 1,5 роки тому
Твій колись єдиний стимул жити і твій наречений: смішні казочки, які він розказував на ніч...5 років тому О_о голос і очі.а ще музика у вухах. і стара лампа, котра стояла в спальні. і Наутілус.. "..встань..встань...в проеме двери...".
Твій колись найближчий відданий друг і безмежно розуміюча і терпляча тебе людина (і відштовхнута тобою ж) - його смішні обмовки і колір й структура його демісезонного пальто; а ще - так виразно і чітко - відчуття, котрі ти переживала коли дивилася на його першу намальовану маслом картину і вдихала її.
Твій колись друг і соратник і "тато".
півроку тому: дивні зеленуваті штрихи у твоєму портреті, який він малював...і так і не домалював;
2 роки тому: як ви напилися вина і гасали по дорозі як ідіоти в дощ, а потім опівночі на балконі кричали під Наутілуса "я хочу быть с тобой!!!!!!" ... і кожен кричав ті слова якомусь своєму, окремому привиду минулого
Ці привиди не приходять до мене давно. Я намалювала собі коло.
Я собі йду. Далі, вперед. Кудись. Вже не стою на місці.
А сьогодні я зупинилась на мить.
Дивний у мене сьогодні бодун. Однозначно.