Як соціально-культурна група антижлобістів визначає жлобство і характеризує жлобів?
Продовження
Еволюція термінів: хто такі жлоби і як вони заважають
Погані жлоби: Who Is Asking?
Подивимося тезисно що на цю тему говорить речник антижлобістів Антон Мухарський.
Найбільш філософськи узагальнено:
Перший витяг: хвилина 14:00 запису лекції.
«…ця деградація вона триває, я можу зараз зануритися у те, що олігархам потрібна дешева робоча сила, розуміється політологічний контекст усього того. І відбувається дебілізація народу, щоб народ знов таки, боявся робити отой крок за межі звичного. Отож все це заганяється. Те, що ми маємо сьогодні, можливо хтось може настоювати, що це цілеспрямована історія, але, в принципі, у нас є і українська історія, яка бралася з страшних історичних фактів, коли українському народу, українській нації повністю зламали хребет винищенням голодомором 32-33 років. Коли людей тримали в селах без паспортів і коли в місті елементарно можна було вижити. І селяни, як могли, рвалися в місто. Вони зрікалися своїх традиційних сталих уявлень про культуру, про традиції. Вони бігли в місто і намагалися якомога швидше стать гарадскімі. І отут-то, у цьому розриві, цей розрив лежить саме там, розрив отой страшний що відбувся. Тому, як би це знов не звучало, у нас сформувалася нація селян, які удають з себе містян. І отут лежить цей головний контекст - явище яке називається здаватися, а не бути. Ми всі намагаємося здаватися тим, ким ми не є. І тут виникає велика проблема: самоідентифікація. Тому що зараз ми знаходимося в такому моменті, коли ми далі бігаємо по колу. Українці не можуть самоідентифікуватися. Знов таки, є багато причин, про які кажуть автори, і про які можемо казати ми, але головна проблема того, що ми зараз стоїмо і топчемося на одному й тому ж місці щоб зробити крок, у нас немає критичної маси, безумовно, пасионаріїв, а по-друге у нас критичної маси і культури для самоідентифікації, ми не напрацювали той шар.»
Другий витяг: хвилина 18:42 запису лекції.
«…я повернуся до думки, що у нас кількість жлобства критична і найбільша. Це, безумовно, лежить ще й в контексті того, що ми всі живемо у світі підробок. Люди які спромагаються здаватись кимось, ними не є. Навіть президент він не є президентом, і прем’єр-міністр він не є прем’єр-міністром, і людина, яка має салон краси, не є спеціалістом в області краси. Тобто, розумієте, ми живимо в епоху підробок. Китайських фейків. Тобто, можна сказати, що жлоб - це людина-підробка. От як є сумочка Луї Вітон made in Франція, так є і сумочка Луї Вітон made in China. Людина, яка вперше бачить ці речі, вона ніколи не відрізнить. Справжню сумочку Луї Вітон від тої що китайська. Але то саме завдання сучасного мистецтва, зокрема саме цього напрямку, лежить у тому, щоб обмалювати ці речі і сказати, що якщо ти ходиш на двох ногах, смулиш пиво і дивишся телевізор, і вмієш сказати слово «гамасєксуалізм», як те казала ця Елочка-людоєдочка, то ти ще не людина. Тобто людину людиною робить не право народження і наявність тіла, яке вміє жерти, спати, злягатися, як скотина, тобто, має тваринні інстинкти. А людину робить людиною можливість самовдосконалюватися, мати свій план. Кожному бог дає своє призначення. І от завдання людини - відшукати це призначення, стати на нього і робити виконувати якусь вищу місію. І от саме в цьому контексті самовиховання, освіти, підвищення свого культурного, мистецького рівня, прагнення пізнання чогось нового, і лежить саме людина. Тому, ми чітко розрізняємо ці речі.»
Тут лектор говорить про те, що жлоб, у першу чергу, то людина яка нібито з власної волі думає, що вона є тим, чим не є насправді. Що це дійсно відбувається не з власної волі особистості, а через примусовий розрив тоталітарним терором з власною культурою чи примусом до імітації ідеологічним промиванням мозку якогось єдино дозволеного, але чужого носію бренду (точніше сказати патрону) культури, якої сторонній носій не є спроможним наповнити якісним змістом та функцією. Тільки сурогатом як би не спромагався бути подібним, бо не походить. І що це явище притаманне не якісь особливій етнічній групі, але є загальнолюдською поведінкою у контексті тоталітарних режимів (мабуть, європейської культури). Загальним знаменником є залякування та страх вийти з звичної зони знайомої системи відносин. Що цей страх рухатись чи робити зміни навмисно культивуються тими, хто користується пригнобленням «жлобів».
Це те, що я почула, і з цими висновками я погоджуюсь.
По дотичній, лектор каже про те, що
1. В нас немає досі напрацьованої культури щоб вийти з замкнутого кола проблеми не самоідентифікації.
2. Сільська культура заважає сучасній самоідентифікації.
3. Переважна більшість людей почувається цілком комфортно у звичній приватній зоні комфорту і не бажають (не мають здібності) думати про глобальні речі які стосуються узагальнених проблем.
4. Обов’язок та призначення людини перед собою і суспільством служити високій суспільній меті.
З цими «цінностями» я погодитись не можу.
По першому пункту мушу сказати, що альтернативна «офіційній» культура завжди була, але винищувалась і приховувалась і викручувалась разом з носіями та народжувачами до її повної дискредитації та нейтралізації, і продовжує так само досі, а не є неіснуючою. Тут виступає небажання бачити очима цієї культури та усіма силами втримувати іншу чужу що і привела нас до руїни.
Другий пункт є дуже спірним, бо цілком заперечує навіть потенційну можливість домінантності селянської культури, яка, до речі, є основною початковою у всіх сучасних націях.
Третій пункт змішує бажання і можливості, виграші і ризики. Більшість поводиться таким чином, бо в них штучно виховується систематичною цілеспрямованою дискримінацією неспроможність до самостійної дії. Така поведінка також спирається на економію власних сил у пошуку виграшних стратегій на відміну від використання вже напрацьованих методів що гарно діють.
Четвертий пункт звучить як суміш невигідної особистості суспільної моралі і позовом робити що хочеться, замість що вимагається і тим бути самореалізованим, тому що останнє може зовсім ніяк не бути корисним суспільству у даний момент, але врятувати його коли обставини різко зміняться. Або шкодити, чи бути не корисним назавжди, коли такого моменту змін не виникне, чи виникне якийсь інший, до чого та самодіяльність пристосована не була.
У зв’язку з цими цитатами, у мене виникає два запитання:
1. Жлоби є штучним утворенням природної примітивної людини чи були виведені штучно?
2. Кому є корисною негативна суспільна думка про жлобів?
По першому питанню вважаю, що деякі природні схильності були вихованням доведені до кондиції жлобства (людського скотства).
По другому питанню вважаю, що винищення жлобів як класу чи їхня маргіналізація (пригноблення) замість інтеграції у нове суспільне життя є вигідною тим, хто продовжує тоталітарний терор чи домінування чужої культури.
А ви як вважаєте?
Еволюція термінів: хто такі жлоби і як вони заважають
Погані жлоби: Who Is Asking?
Подивимося тезисно що на цю тему говорить речник антижлобістів Антон Мухарський.
Найбільш філософськи узагальнено:
Перший витяг: хвилина 14:00 запису лекції.
«…ця деградація вона триває, я можу зараз зануритися у те, що олігархам потрібна дешева робоча сила, розуміється політологічний контекст усього того. І відбувається дебілізація народу, щоб народ знов таки, боявся робити отой крок за межі звичного. Отож все це заганяється. Те, що ми маємо сьогодні, можливо хтось може настоювати, що це цілеспрямована історія, але, в принципі, у нас є і українська історія, яка бралася з страшних історичних фактів, коли українському народу, українській нації повністю зламали хребет винищенням голодомором 32-33 років. Коли людей тримали в селах без паспортів і коли в місті елементарно можна було вижити. І селяни, як могли, рвалися в місто. Вони зрікалися своїх традиційних сталих уявлень про культуру, про традиції. Вони бігли в місто і намагалися якомога швидше стать гарадскімі. І отут-то, у цьому розриві, цей розрив лежить саме там, розрив отой страшний що відбувся. Тому, як би це знов не звучало, у нас сформувалася нація селян, які удають з себе містян. І отут лежить цей головний контекст - явище яке називається здаватися, а не бути. Ми всі намагаємося здаватися тим, ким ми не є. І тут виникає велика проблема: самоідентифікація. Тому що зараз ми знаходимося в такому моменті, коли ми далі бігаємо по колу. Українці не можуть самоідентифікуватися. Знов таки, є багато причин, про які кажуть автори, і про які можемо казати ми, але головна проблема того, що ми зараз стоїмо і топчемося на одному й тому ж місці щоб зробити крок, у нас немає критичної маси, безумовно, пасионаріїв, а по-друге у нас критичної маси і культури для самоідентифікації, ми не напрацювали той шар.»
Другий витяг: хвилина 18:42 запису лекції.
«…я повернуся до думки, що у нас кількість жлобства критична і найбільша. Це, безумовно, лежить ще й в контексті того, що ми всі живемо у світі підробок. Люди які спромагаються здаватись кимось, ними не є. Навіть президент він не є президентом, і прем’єр-міністр він не є прем’єр-міністром, і людина, яка має салон краси, не є спеціалістом в області краси. Тобто, розумієте, ми живимо в епоху підробок. Китайських фейків. Тобто, можна сказати, що жлоб - це людина-підробка. От як є сумочка Луї Вітон made in Франція, так є і сумочка Луї Вітон made in China. Людина, яка вперше бачить ці речі, вона ніколи не відрізнить. Справжню сумочку Луї Вітон від тої що китайська. Але то саме завдання сучасного мистецтва, зокрема саме цього напрямку, лежить у тому, щоб обмалювати ці речі і сказати, що якщо ти ходиш на двох ногах, смулиш пиво і дивишся телевізор, і вмієш сказати слово «гамасєксуалізм», як те казала ця Елочка-людоєдочка, то ти ще не людина. Тобто людину людиною робить не право народження і наявність тіла, яке вміє жерти, спати, злягатися, як скотина, тобто, має тваринні інстинкти. А людину робить людиною можливість самовдосконалюватися, мати свій план. Кожному бог дає своє призначення. І от завдання людини - відшукати це призначення, стати на нього і робити виконувати якусь вищу місію. І от саме в цьому контексті самовиховання, освіти, підвищення свого культурного, мистецького рівня, прагнення пізнання чогось нового, і лежить саме людина. Тому, ми чітко розрізняємо ці речі.»
Тут лектор говорить про те, що жлоб, у першу чергу, то людина яка нібито з власної волі думає, що вона є тим, чим не є насправді. Що це дійсно відбувається не з власної волі особистості, а через примусовий розрив тоталітарним терором з власною культурою чи примусом до імітації ідеологічним промиванням мозку якогось єдино дозволеного, але чужого носію бренду (точніше сказати патрону) культури, якої сторонній носій не є спроможним наповнити якісним змістом та функцією. Тільки сурогатом як би не спромагався бути подібним, бо не походить. І що це явище притаманне не якісь особливій етнічній групі, але є загальнолюдською поведінкою у контексті тоталітарних режимів (мабуть, європейської культури). Загальним знаменником є залякування та страх вийти з звичної зони знайомої системи відносин. Що цей страх рухатись чи робити зміни навмисно культивуються тими, хто користується пригнобленням «жлобів».
Це те, що я почула, і з цими висновками я погоджуюсь.
По дотичній, лектор каже про те, що
1. В нас немає досі напрацьованої культури щоб вийти з замкнутого кола проблеми не самоідентифікації.
2. Сільська культура заважає сучасній самоідентифікації.
3. Переважна більшість людей почувається цілком комфортно у звичній приватній зоні комфорту і не бажають (не мають здібності) думати про глобальні речі які стосуються узагальнених проблем.
4. Обов’язок та призначення людини перед собою і суспільством служити високій суспільній меті.
З цими «цінностями» я погодитись не можу.
По першому пункту мушу сказати, що альтернативна «офіційній» культура завжди була, але винищувалась і приховувалась і викручувалась разом з носіями та народжувачами до її повної дискредитації та нейтралізації, і продовжує так само досі, а не є неіснуючою. Тут виступає небажання бачити очима цієї культури та усіма силами втримувати іншу чужу що і привела нас до руїни.
Другий пункт є дуже спірним, бо цілком заперечує навіть потенційну можливість домінантності селянської культури, яка, до речі, є основною початковою у всіх сучасних націях.
Третій пункт змішує бажання і можливості, виграші і ризики. Більшість поводиться таким чином, бо в них штучно виховується систематичною цілеспрямованою дискримінацією неспроможність до самостійної дії. Така поведінка також спирається на економію власних сил у пошуку виграшних стратегій на відміну від використання вже напрацьованих методів що гарно діють.
Четвертий пункт звучить як суміш невигідної особистості суспільної моралі і позовом робити що хочеться, замість що вимагається і тим бути самореалізованим, тому що останнє може зовсім ніяк не бути корисним суспільству у даний момент, але врятувати його коли обставини різко зміняться. Або шкодити, чи бути не корисним назавжди, коли такого моменту змін не виникне, чи виникне якийсь інший, до чого та самодіяльність пристосована не була.
У зв’язку з цими цитатами, у мене виникає два запитання:
1. Жлоби є штучним утворенням природної примітивної людини чи були виведені штучно?
2. Кому є корисною негативна суспільна думка про жлобів?
По першому питанню вважаю, що деякі природні схильності були вихованням доведені до кондиції жлобства (людського скотства).
По другому питанню вважаю, що винищення жлобів як класу чи їхня маргіналізація (пригноблення) замість інтеграції у нове суспільне життя є вигідною тим, хто продовжує тоталітарний терор чи домінування чужої культури.
А ви як вважаєте?