Ранок осіннього дня
Знаєте бувають такі ранки, коли важко вилазиться з-під теплої ковдри? В такі ранки поки долізеш до ванни то від прохолоди трохи роздупляєшся. Тепла вода знову повертає відчуття теплоти ковдри, і біля крана повертається сонливість.
У 7-9 класах, біля крана я проводив хвилин 15, поки мене силою не виганяли на кухню. Там по колгоспнику звучала "Школяда". Знаєте така передача для школярів, яка намагалася зробити так, щоб школярі відчували себе на рівні з дорослими? За вікном сходило яскравочервоне осіннє сонце. Душу охоплювала надія. Така безнадійна надія: а, може, безтурботне літечко ше повернеться?
Тоді ти усвідомлюєш, шо тобі лишилося ше стільки-то років шкільної каторги. Складається враження, що вони ніколи і не закінчаться. Але інша надія заміняла попередню... Така надія, що після школи заживеш вільним життям, де буде все, чого тобі так бракувало. Тоді береш рюкзак і йдеш прожити ще один день із тисяч. При виході дивишся на маму поглядом, який кричить "Я НЕ ХОЧУ СЬОГОДНІ ДО ШКОЛИ".
Ох, як же я хотів сьогодні це промовити. Але матір зранку вже не проважає, настало те довгожданне вільне життя. Та й яка вже школа? Мабуть, просто хочеться іноді відчути себе дитиною.