Нелюбов до Кіото
Книга з такою назвою останнім часом займає перші рядки продажів в японському Амазоні та книгарнях, і перевидавалася вже кілька разів. Автор - Іноуе Шьо:ічі, професор Міжнародного Центру дослідження японської культури. Народився він в районі Саґано, там неподалік ще відома на все Кіото гора Арашіяма, куди збираються туристи закордонні і японські, наче медом помазано. А насправді на горі просто живуть мавпи, і дуже симпатичні краєвиди через наявність довкола великих просторів.
Так от, саму книгу я ще не читав, чекаю доки вона подешевшає або поступить у бібліотеки, але побачив в газеті Асахі посилання на книгу, де автор розповідає, як він спілкувався з корінним кіотосцем, мешканцем центрального району міста. Який зовсім ненароком згадав у розмові той факт, що раніше селяни з району Саґано приїздили до нього додому, аби чистити туалети, тобто збирати відходи людської діяльності. Автор це проковтнув, перетравив, і тепер сам трохи зверхньо ставиться до мешканців міста Дзьо:йо: на південь від теперішнього місця його проживання - містечка Удзі.
Ну і ще промовистий момент: мешканці Кіото досі називають відрядження до Токіо “спусканням на схід”. Зі сходом зрозуміло - Токіо саме там розташований відносно Кіото, а “спускання” (і “піднімання”) - це традиційна лексика диференціювання чужих відносно місця перебування Імператора або розташування столиці. Тобто просуватися в напрямку до Імператора або до столиці - це “підніматися”, а рухатися зворотнім шляхом - це “опускатися”. Оскільки імператори жили в Кіото більше 1000 років, поки місто було столицею, те що вони в Токіо провели якихось 140 років не заважає справжнім кіотосцям щиро вірити, що Імператора вони Токіо, колишноьому Едо, позичили тимчасово, і він іще колись обов’язково повернеться до другої столиці.
А ви кажете: Кіото, Кіото.. This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/197082.html. Please comment there using OpenID.
Так от, саму книгу я ще не читав, чекаю доки вона подешевшає або поступить у бібліотеки, але побачив в газеті Асахі посилання на книгу, де автор розповідає, як він спілкувався з корінним кіотосцем, мешканцем центрального району міста. Який зовсім ненароком згадав у розмові той факт, що раніше селяни з району Саґано приїздили до нього додому, аби чистити туалети, тобто збирати відходи людської діяльності. Автор це проковтнув, перетравив, і тепер сам трохи зверхньо ставиться до мешканців міста Дзьо:йо: на південь від теперішнього місця його проживання - містечка Удзі.
Ну і ще промовистий момент: мешканці Кіото досі називають відрядження до Токіо “спусканням на схід”. Зі сходом зрозуміло - Токіо саме там розташований відносно Кіото, а “спускання” (і “піднімання”) - це традиційна лексика диференціювання чужих відносно місця перебування Імператора або розташування столиці. Тобто просуватися в напрямку до Імператора або до столиці - це “підніматися”, а рухатися зворотнім шляхом - це “опускатися”. Оскільки імператори жили в Кіото більше 1000 років, поки місто було столицею, те що вони в Токіо провели якихось 140 років не заважає справжнім кіотосцям щиро вірити, що Імператора вони Токіо, колишноьому Едо, позичили тимчасово, і він іще колись обов’язково повернеться до другої столиці.
А ви кажете: Кіото, Кіото.. This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/197082.html. Please comment there using OpenID.