Про шінкансени-1
Шінкансен - це дослівно “нова основна лінія”, тобто принципово новий вид залізниці, який запустили в Японії спеціально до Токійських олімпійських ігор (1964 р.), перші “суперекспреси мрії” поїхали коліями 1 числа 10 місяця, тобто жовтня, рівно 50 років тому, швидкість - понад 200 км на годину. (До того звичайні поїзди їхали від 70 до 100 десь). В газеті “Асахі” була серія статей, присвячених шінкансенам, частково про зміст цих статей я писатиму тут. Планую кілька замальовок. Сегодні - намба: ван.
1) Шінкансен змінив уявлення японців про час. Коли ці поїзди тільки запустили, то їх було тільки два види, повільніший “кодама” та швидший “хікарі”, і вони робили по одній поїздці від Токіо до Осаки та назад, за день це виходило 60 поїздів. Зараз максимальна кількість - 432, а в час пік інтервал між відправленнями досягає інколи усього 3 хвилин. Мабуть, саме через це на станціях шінкансенових можна часто почути, як черговий по станції голосно кричить на якогось “нєрадіваґа” пасажира - не забігайте до вагонів після сигналу про відправлення, це небезпечно і так далі.
Якщо говорити трохи більше про уявлення про час - то в епоху Едо (17-19 століття) воно було доволі розпливчастим, ніхто особливо часових домовленостей не дотримувався, а сам час японці ділили на “день” та “вечір”, і кожен із періодів - ще відповідно на 6 частин, довжина яких змінювалася відповідно до сезону. А потім країну заполонили європейці, які принесли 24-годинну систему, і спочатку дуже сварилися на японців, які скрізь спізнювалися і не дуже точно часу дотримувалися. (Ліричний відступ: зараз японці в переважній своїй більшості пунктуальні як ніхто інший, мене навіть учили, що на зустріч треба приходити мінімум за 10 хвилин до призначеного часу, бо так само робить і партнер, і не можна змушувати його чекати.)
В наші дні шінкансени на північному сході від Токіо розвивають швидкість понад 300 км (здається, 310 чи 315), а між Токіо та Осакою - оце планують збільшити до 285, і весь шлях скоротиться на цілих дві хвилини. Ще один дядько цікаво зауважив, що коли, наприклад, він їде у відрядження на південно-західний ий острів Кю:сю: і планує повертатися звідти літаком, то часто попереджає своїх партнерів, що, можливо, затримається. Але не робить цього, коли повертається шінкансеном. (Хоч там і їхати цілих 5 з чимось годин!) А ще суперекспреси їздять навіть у такий дощ, за якого місцеві поїзди (чи, точніше, електрички) припиняють рух.
УПД. Подивився за теґом "шінкансен", що я писав про них і раніше. Цілих два рази! А перший раз - узагалі про шінкансен одружений.
This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/172822.html. Please comment there using OpenID.
1) Шінкансен змінив уявлення японців про час. Коли ці поїзди тільки запустили, то їх було тільки два види, повільніший “кодама” та швидший “хікарі”, і вони робили по одній поїздці від Токіо до Осаки та назад, за день це виходило 60 поїздів. Зараз максимальна кількість - 432, а в час пік інтервал між відправленнями досягає інколи усього 3 хвилин. Мабуть, саме через це на станціях шінкансенових можна часто почути, як черговий по станції голосно кричить на якогось “нєрадіваґа” пасажира - не забігайте до вагонів після сигналу про відправлення, це небезпечно і так далі.
Якщо говорити трохи більше про уявлення про час - то в епоху Едо (17-19 століття) воно було доволі розпливчастим, ніхто особливо часових домовленостей не дотримувався, а сам час японці ділили на “день” та “вечір”, і кожен із періодів - ще відповідно на 6 частин, довжина яких змінювалася відповідно до сезону. А потім країну заполонили європейці, які принесли 24-годинну систему, і спочатку дуже сварилися на японців, які скрізь спізнювалися і не дуже точно часу дотримувалися. (Ліричний відступ: зараз японці в переважній своїй більшості пунктуальні як ніхто інший, мене навіть учили, що на зустріч треба приходити мінімум за 10 хвилин до призначеного часу, бо так само робить і партнер, і не можна змушувати його чекати.)
В наші дні шінкансени на північному сході від Токіо розвивають швидкість понад 300 км (здається, 310 чи 315), а між Токіо та Осакою - оце планують збільшити до 285, і весь шлях скоротиться на цілих дві хвилини. Ще один дядько цікаво зауважив, що коли, наприклад, він їде у відрядження на південно-західний ий острів Кю:сю: і планує повертатися звідти літаком, то часто попереджає своїх партнерів, що, можливо, затримається. Але не робить цього, коли повертається шінкансеном. (Хоч там і їхати цілих 5 з чимось годин!) А ще суперекспреси їздять навіть у такий дощ, за якого місцеві поїзди (чи, точніше, електрички) припиняють рух.
УПД. Подивився за теґом "шінкансен", що я писав про них і раніше. Цілих два рази! А перший раз - узагалі про шінкансен одружений.
This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/172822.html. Please comment there using OpenID.