Якось в одному інтерв’ю відомий російський журналіст Валерій Панюшкін сказав мені: „Якби Богові треба було нас усіх повбивати, то він би це зробив. Але чомусь натомість придумав оцю всю хитру штуку - життя, яке треба якось пройти, якихось рішень наприймати”. От і живемо. І тут вчимося, граючись, бути людьми.
( Read more... )

 Я так счітаю, шо про хароших чілавєків нада писать і знаить їх у ліцо. Ходить по Львові такий чюдний і шибко талантлівий фотограф Юрко Мориквас (у якого мама, Надія Мориквас - одна з улюблених моїх поеток). Натрапила я на нього у фейсбуці і пригадалась мені одна стара, як світ, але така от показатєльна історія, шо дуже того Юрка характеризує ( Read more... )

 Сподобалось, якщо чесно. звісно. аматорство, але молодці.

( Невеличка рецензія )

 Вот я панімаю, коли прізвища не називають учасники мітингів, страйків чи революційних організацій. В Порі! чорній тож так було. ну шоп не почалось комплексу звизданутості і шоп під удар людей не підставлять. Тоїсть ітак понятно, шо єслі тибе захочуть погані дяді найти, то найдуить конєшно, но сам ти їм упрощять работу не будеш, називая сваю адресу ( Read more... )

Бугога!!! Це ж тре таке! Мали ми занести на деканат паспортні дані та ідентифікаційний кодік - на дипломи формуляри кафедра збирала. Ну типу, делайн, всьо як положено. Ну і одногрупниця моя шось там провтикала і невчасно пішла. Дик вот, мало того, шо всю групу на роги поставили, шоб ми її нашли і воспіталі, дик ще на послєдок отожглі:

( Мальна Чук (це нікнейм моєї одногрупниці) розказує про отжиг деканату )

Сесія - це період стьобів і казусів. Таке враження, що воно проходить виключно для того, шоб поржать ( Read more... )

То просто капець, шота с пам’яттю маєй стала. Ост часом постійно як катаю яку-то статтю чи есей на пари, то об’язатєльно забуваю нужні терміни, по 15 хв втикаю в стелю, відчуваючи, що слово все-таки є і я його навіть знаю, но згадати - не судьба. Потім придумую який то синонім. Дик то ще не всьо. Ляпаю пастаянно всякі глупасті і каламбури, шо потім ( Read more... )

   
                Так-так... Епопея добігає до логічного завершення. Залишилося тільки здати академ-різницю (польську мову, яку мій курс не вчив взагалі і бібліографію, з якої в мене залік був, а тре екзамен). Ну і запастись тре великою кількістю заспокійливих пігулок. А якщо я стану котом, то ковтання валерянки навіть приноситиме мені задоволення ( Read more... )

Документи здала, співбесіду пройшла... Чекаю на результат...

( Read more... )