Деканацькі брєдні
Бугога!!! Це ж тре таке! Мали ми занести на деканат паспортні дані та ідентифікаційний кодік - на дипломи формуляри кафедра збирала. Ну типу, делайн, всьо як положено. Ну і одногрупниця моя шось там провтикала і невчасно пішла. Дик вот, мало того, шо всю групу на роги поставили, шоб ми її нашли і воспіталі, дик ще на послєдок отожглі:
4 курс. Треба писати заяву на виготовлення диплома… отого пластикового. Деканат кіпішує: ВЖЕ! ТЕРМІНОВО! БО ПОВИГАНЯЄМ!! )
п’ятниця… прихожу пишу… йду собі далі.
Понеділок… телеф. дзвінок. Сонний голос: «Алло… мені потрібна Ми-и-ль-ничак… ой, нє, Ми-и-ль-ни-чук Т.В. То з деканату. Терміново прийдіть і напишіть заяву на диплооом… (позіхає)…»
А я ж пам’ятаю, шо я з нашої групи писала ту заяву остання і її поклали на верх тої купки і стиплером так і прибили. Питаю з глибокою надією в голосі: «На яке прізвище перша анкета моєї групи?» Вона: «Ми-и-ль-ни-и-чук». … пауза 2 хвилини. Я мовчу, чекаю, поки до неї дійде, а Вона мовчить - … не знаю чого чекає… Ше через 2 хв. - "ааа, ясно!" і тупо кинула трубку!... я в шоці =\\
Ааа! Як же тупити тре, щоб таке провертати... Поражаюсь, тавагіщі! А Мальні везе на всякі ржачні історії)))