А сьогодні вже зима.
Сходили вчора в Пінчука. Новоканальські культурні вилазки.
Цього разу галерея представила першу виставку двадцять одного номінанта на отримання премії Future Generation Art Prize.
Цікава виставка, особливо своєю різноманітністю і абсолютно індивідуальним, можна сказати, ексклюзивним баченням кожного з художників. Роботи митців з різних країн, різного віку (хоча всі молоді, до 35 років), різних сексуальних уподобаннь абсолютно не подібні між собою, а ні ідеями, а ні виконанням. Радує, що молоді художники не заганяють себе в рамки стилю, часу, чи просто подібності, вже відомих і визнаних попередників.
Божествений Денис Казван (ПР-директор галереї) люб*язно провів для Нового каналу екскурсію. Людина, яка розповідає так, що ти просто не можеш його не слухати. Ти закохуєшся у кожне слово сказане їм. Харизматичний з пркрасною українською. Дуже іцкаво і змістовно. Ось такими мають бути ПР-щики, я вважаю. Шикарний. Дякуємо йому.
Особливо сподобались роботи німкені (курячамояпам*ятьнепам*ятаюякзвати), Ніколаса Глобо (південно-африканського гея).
Ну і Такаші Муракамі, за яким я власне і йшла. Він, звісно, не претендує на премію, як молодий художник, адже є вже визнаним і відомим у світі за своїми японо-попартовво-елесзешними роботами.
Багато хто не сприймає це як мистецтво. Просто комерція. Няшно-анімешна стилістика, яка не портебує особливого бачення і творчого мислення. Але я його люблю. Він надихає позитивом. Яскравою ненормальністю. І поєднанням Льюїса Керола із Тімом Бартоном. Я би з радістю жила у його місках. У його світі. Але для цього потрібно мабуть занадто багато наркотиків.
А потім ми з Лікарем пішли на кінопоказ "Уроки Водіння" у Хутграф. Грілися кривавою меррі, дивилися кіно, теревеніли і веселилися. Фільм надихнув. Джулі Уолтерс неймовірна. Шикарна жінка, талановита актриса. Руперт Грін, як на мене, чудово підійшов під образ головного героя. Деякі моменти ідеально проектуються на моє життя. Зміни. Перевтілення. Кіно хороше. Щоправда ми з Лікарем вгадували майже всі сюжетні ходи. Але обидва лишились задоволені.
А після Хутграфу вирушили до Роми проводжати осінь у дружно-п*яно-сімейному колі.
Осінь закінчилась добре. Натхненно. Мистецько. Кіношно. Дружньо. П*яно. Весело.
А коли ми прокинулись, то була вже зима.
Цього разу галерея представила першу виставку двадцять одного номінанта на отримання премії Future Generation Art Prize.
Цікава виставка, особливо своєю різноманітністю і абсолютно індивідуальним, можна сказати, ексклюзивним баченням кожного з художників. Роботи митців з різних країн, різного віку (хоча всі молоді, до 35 років), різних сексуальних уподобаннь абсолютно не подібні між собою, а ні ідеями, а ні виконанням. Радує, що молоді художники не заганяють себе в рамки стилю, часу, чи просто подібності, вже відомих і визнаних попередників.
Божествений Денис Казван (ПР-директор галереї) люб*язно провів для Нового каналу екскурсію. Людина, яка розповідає так, що ти просто не можеш його не слухати. Ти закохуєшся у кожне слово сказане їм. Харизматичний з пркрасною українською. Дуже іцкаво і змістовно. Ось такими мають бути ПР-щики, я вважаю. Шикарний. Дякуємо йому.
Особливо сподобались роботи німкені (курячамояпам*ятьнепам*ятаюякзвати), Ніколаса Глобо (південно-африканського гея).
Ну і Такаші Муракамі, за яким я власне і йшла. Він, звісно, не претендує на премію, як молодий художник, адже є вже визнаним і відомим у світі за своїми японо-попартовво-елесзешними роботами.
Багато хто не сприймає це як мистецтво. Просто комерція. Няшно-анімешна стилістика, яка не портебує особливого бачення і творчого мислення. Але я його люблю. Він надихає позитивом. Яскравою ненормальністю. І поєднанням Льюїса Керола із Тімом Бартоном. Я би з радістю жила у його місках. У його світі. Але для цього потрібно мабуть занадто багато наркотиків.
А потім ми з Лікарем пішли на кінопоказ "Уроки Водіння" у Хутграф. Грілися кривавою меррі, дивилися кіно, теревеніли і веселилися. Фільм надихнув. Джулі Уолтерс неймовірна. Шикарна жінка, талановита актриса. Руперт Грін, як на мене, чудово підійшов під образ головного героя. Деякі моменти ідеально проектуються на моє життя. Зміни. Перевтілення. Кіно хороше. Щоправда ми з Лікарем вгадували майже всі сюжетні ходи. Але обидва лишились задоволені.
А після Хутграфу вирушили до Роми проводжати осінь у дружно-п*яно-сімейному колі.
Осінь закінчилась добре. Натхненно. Мистецько. Кіношно. Дружньо. П*яно. Весело.
А коли ми прокинулись, то була вже зима.