Ранковості.
Рівно пів цигарки часу проходить поки я намагаюсь зібрати у голові картинки і факти. Видихаючи, я стабілізуюсь. Урівноважуюсь і здається вже готова вголос назвати місто у якому я прокинулась цього ранку.
Мені подобається забувати. Подобається знаходитися у стані ранкової напівсвідомості. Коли тіло вже ніби прокинулось, а свідомість ще намагається зловити та зафіксувати хоч декілька кадрів зі сну, що так непоспвшаючи розчиняється і змінюється ліниво-ранковим буденням.
І у цей момент немає нічого символічнішого за каву. Ще досі напівсонно, наблизитись до рельності за рахунок гірко-солодкого присмаку зварених зерен.
З присмаком кави на губах я повільно пропливаю по дистанції до дверей ванної кімнати. Там я рахую дрібні тріщинки на кахелі та уявляю цей підлогово-кахельний світ величезним павутинням. Коли занурення у фантазїї досягає тривалості в декілька хвилин - я згадую де я і за для чого я тут.
І мене вже зачинено в тісному просторі, про який я пізніше згадую, і усвідомлюю себе в середині душової кабіни.
І лише коли перші краплі води торкаються моєї тепло-сонної шкіри, я прокидаюсь повністю. Контрасний водоспад змиває залишки недопобачених сновидіннь. І закутавшись у теплий рушник я босоніш виходжу з ванної, залишаючи по собі запітнілі дзеркала та притаманну суміш запахів.
Важливо ще раз визернути у вікно, щоб переконатись що я не помилилась з дислокацією. І для впевненності у побаченому пошепки, ледь помітно рухаючи губами, пробуркотіти назву міста.
А ще чудово, якщо поряд є хтось з ким ти можеш поділитися власними снами. Бо сни так швидко забуваються, розчинившись у ранкових митях.
Але це не є обов'язковітю. Скоріш приємний бонус.
Ще пів сантиметра нікотину і недлпалок тліє у попільничці, символізуючи флешбеки нічних історій, які так само зникають у підсвідомості. Коли він догорить почнеться вже зовсім інша історія.
Так, це початок чергового дня. І тішить необґрунтована впевненість у тому, що він буде не менш яскравим, ніж вчорашній.
Posted via LiveJournal app for iPhone.