Поки все не стало минулим.
Останніми видихами, силами, залишками самовмовлянь "неламатися" я намагаюсь дожити цю зиму. Дожити і забути. Чи навпаки, не забувати, а відкласти на поличку спогадів, які з часом запиляться. І залишаться у пам*яті формувати моє минуле.
Але поки це теперишнє. Ще два дні теперишнього.
Просто я знаю, що зовсім скоро буде тепло. Зовсім скоро стане сонячно і люди знову почнуть посміхатися одне одному.
І будуть нічні прогулянки містом. І будуть нові подорожі. Нове натхнення. І буде нове кохання. Буде нове теперишнє.
Все буде, обов*язково. Просто треба трошки почекати.
Почекати поки сьогоднішнє теперишнє стане минулим.
А минулим воно стане за два дні. Всього два дні. І одна ніч...
Але поки це теперишнє. Ще два дні теперишнього.
Просто я знаю, що зовсім скоро буде тепло. Зовсім скоро стане сонячно і люди знову почнуть посміхатися одне одному.
І будуть нічні прогулянки містом. І будуть нові подорожі. Нове натхнення. І буде нове кохання. Буде нове теперишнє.
Все буде, обов*язково. Просто треба трошки почекати.
Почекати поки сьогоднішнє теперишнє стане минулим.
А минулим воно стане за два дні. Всього два дні. І одна ніч...