Дрогобич. Ч.3. Нагуєвичі. Стежка І. Франка
Стежка І. Франка - це комплекс скульптур в лісі, стежка мощена каменем, багато лавочок навколо - мабуть для того, щоб письменники, що приїжджають на літературні зустрічі могли спокійно собі погуляти-відпочити, обговорюючи свої літературні справи.
Зразу показую, як правильно зайти, бо нам пояснювали, але ми все ж зайшли і пройшли той маршрут неправильно. Вийдете з музею і треба йти в сторону Дрогобича по дорозі. Йти-йти, минете гарні деревяні ворота з різьбою, але йдіть далі, поки не побачите, що дорога повертає направо, а наліво такий маленький зїзд (на фото просвіт в деревах в лівій частині фото). Отам стежка і починається
а оце попаде вам по дорозі раніше, але його треба минути
коли повернете на той зїзд, побачите отаке
Поруч дуб, під яким любив сидіти письменник, вірніше стовбур дуба. Але я не вірю, він вже засохлий і не дуже грубий, якщо він таким був на 1981 рік, то в часи письменника був дуууже тонюсеньким, під таким не сховаєшся.
якщо йти по стежці, бачимо скульптуру "Каменярі"
і напис
місток через яр і далі та стежка веде кудись в недоглянуту частину парку. можливо веде до будинку літератора
за деревами ховається скульптура "Захар Беркут" - мені сподобалась найбільше за всіх.
актуально і зараз
озеро, гарне, з місцем для шашликів, але заросле ряскою
якщо все-таки йти зі сторони оцих воріт, виходиш на іншу частину маршруту
біля літньої сцени
і каплички
проходите до галявини з персонажами казок Франка
отак виглядає стежка. як же там гарно і спокійно, а повітря таке чисте і запах соснового лісу як в Карпатах. Таке враження, що сам організм, кожна його клітинка дихає за тебе
скеля, до якої прикутий Прометей (я собі подумала, що такий камінь міг цілком бути на могилі якогось вождя десь так 2000 років тому)
от і сам Прометей
ще рядки з віршів
скульптура "Кохана"
батько і мати
дуже гарно вони зробили ту стежку, і я там справді відпочила і перезарядилась. Шкода, що мало часу там була, бо ще хотілося побачити Дрогобич. Ну там так як в горах, тільки що не треба дертися вгору))
Ще трохи краєвидів Нагуєвич
ця скульптурна група десь посередині між селом та стежкою
Зразу показую, як правильно зайти, бо нам пояснювали, але ми все ж зайшли і пройшли той маршрут неправильно. Вийдете з музею і треба йти в сторону Дрогобича по дорозі. Йти-йти, минете гарні деревяні ворота з різьбою, але йдіть далі, поки не побачите, що дорога повертає направо, а наліво такий маленький зїзд (на фото просвіт в деревах в лівій частині фото). Отам стежка і починається
а оце попаде вам по дорозі раніше, але його треба минути
коли повернете на той зїзд, побачите отаке
Поруч дуб, під яким любив сидіти письменник, вірніше стовбур дуба. Але я не вірю, він вже засохлий і не дуже грубий, якщо він таким був на 1981 рік, то в часи письменника був дуууже тонюсеньким, під таким не сховаєшся.
якщо йти по стежці, бачимо скульптуру "Каменярі"
і напис
місток через яр і далі та стежка веде кудись в недоглянуту частину парку. можливо веде до будинку літератора
за деревами ховається скульптура "Захар Беркут" - мені сподобалась найбільше за всіх.
актуально і зараз
озеро, гарне, з місцем для шашликів, але заросле ряскою
якщо все-таки йти зі сторони оцих воріт, виходиш на іншу частину маршруту
біля літньої сцени
і каплички
проходите до галявини з персонажами казок Франка
отак виглядає стежка. як же там гарно і спокійно, а повітря таке чисте і запах соснового лісу як в Карпатах. Таке враження, що сам організм, кожна його клітинка дихає за тебе
скеля, до якої прикутий Прометей (я собі подумала, що такий камінь міг цілком бути на могилі якогось вождя десь так 2000 років тому)
от і сам Прометей
ще рядки з віршів
скульптура "Кохана"
батько і мати
дуже гарно вони зробили ту стежку, і я там справді відпочила і перезарядилась. Шкода, що мало часу там була, бо ще хотілося побачити Дрогобич. Ну там так як в горах, тільки що не треба дертися вгору))
Ще трохи краєвидів Нагуєвич
ця скульптурна група десь посередині між селом та стежкою