Опівнічні роздуми
Погасло світло, в мене щоразу асоціації з 90-ми, коли світло вимикали планово. І перше, на що цього разу чомусь звернула увагу - це тиша. От така тиша, якої давно не чула. Бо навіть коли увечері вимикаєшся, все одно фоново гуде холодильник. І не в вас одних, а у всіх сусідів на усіх поверхах. Це не чути, але це відчутно. А ще купу інших пристроїв. Ми насправді вже давно не чули нормальної, природної тиші. Просто наші вуха і мізки (ну в мене особисто мізки втомлюються від гудіння комп’ютера) вже настільки огрубіли, що ми не помічаємо. Але те, що ми називаємо тишею, це не та тиша. Капец, вже нічого справжнього не залишилось.
Виглянула в вікно - якесь непривітне (чи то неприродне) місто за вікном. От просто одразу розумієш, що темрява нам ворожа. І справді в містах ми вже зовсім втратили поняття день-ніч. Тут скоріше насущнішим поняттям буде робочий/вільний час. Ідея для якогось анти утопічного фантастичного твору. До речі про фантастику. Буквально вчора зустріла в стрічці згадку про серіал революція. Події розвиваються в майбутньому, коли у світі вже 15 років як зникла електрика. Треба буде глянути.
І ще одна думка, от думаю над нещодавно прочитаною "ЛСД". Ще з дитинства я і мої подружки, та й думаю не тільки ми вірили (бо виховувались з відповідною думкою), що треба усе робити якнайкраще - готувати різні хитрі рецепти, тримати в порядку і чистоті дім, слідкувати за собою для чоловіка. Тільки тоді ми будемо хорошою жінкою, а це само собою запорука сімейного щастя. Про імовірний інший розвиток сценарію не йшлося. І ми вчимося, ділимося одна з одною рецептами страв і способами відчистити килим, і всі такі красиві по останній моді - а чи завжди то йде від власного бажання розвиватися? А ми не завжди і помічаємо, впрігшись у цей віз ще в школі, і часто піднімаючи голову аж на пенсії.
Добре, що світло пропало. Одразу декілька думок (навіть більше - час і простір, щоб подумати!) зявилися. Буквально кілька годин тому я нарікала, що перестала писати роздуму вальні пости. Світ мене чує))) А ще мабуть це нагода (чергова) почати лягати спати до 12-ї. Світ натякає? ))
І ще одне - хочете навчитися друкувати, не дивлячись на клаву? Друкуйте з вимкненим світлом. Все ж думаю має зміст робити клаву білою, так хоча б видно від екрану. А як же ті, хто вночі десь друкує, чи вчені що цілодобово чергують? Ні, однозначно світлою.
Виглянула в вікно - якесь непривітне (чи то неприродне) місто за вікном. От просто одразу розумієш, що темрява нам ворожа. І справді в містах ми вже зовсім втратили поняття день-ніч. Тут скоріше насущнішим поняттям буде робочий/вільний час. Ідея для якогось анти утопічного фантастичного твору. До речі про фантастику. Буквально вчора зустріла в стрічці згадку про серіал революція. Події розвиваються в майбутньому, коли у світі вже 15 років як зникла електрика. Треба буде глянути.
І ще одна думка, от думаю над нещодавно прочитаною "ЛСД". Ще з дитинства я і мої подружки, та й думаю не тільки ми вірили (бо виховувались з відповідною думкою), що треба усе робити якнайкраще - готувати різні хитрі рецепти, тримати в порядку і чистоті дім, слідкувати за собою для чоловіка. Тільки тоді ми будемо хорошою жінкою, а це само собою запорука сімейного щастя. Про імовірний інший розвиток сценарію не йшлося. І ми вчимося, ділимося одна з одною рецептами страв і способами відчистити килим, і всі такі красиві по останній моді - а чи завжди то йде від власного бажання розвиватися? А ми не завжди і помічаємо, впрігшись у цей віз ще в школі, і часто піднімаючи голову аж на пенсії.
Добре, що світло пропало. Одразу декілька думок (навіть більше - час і простір, щоб подумати!) зявилися. Буквально кілька годин тому я нарікала, що перестала писати роздуму вальні пости. Світ мене чує))) А ще мабуть це нагода (чергова) почати лягати спати до 12-ї. Світ натякає? ))
І ще одне - хочете навчитися друкувати, не дивлячись на клаву? Друкуйте з вимкненим світлом. Все ж думаю має зміст робити клаву білою, так хоча б видно від екрану. А як же ті, хто вночі десь друкує, чи вчені що цілодобово чергують? Ні, однозначно світлою.