Література про мандрівки
Из благоденствия и уюта не проистекает ничего необычного и удивительного. Только в азарте поиска, творческом порыве, на жизненном изломе происходят всяческие чудесные вещи.
В. Супруненко "100 советов путешественникам..."
Прочитала цю книжку, думала більше цікавого звідти візьму, але зауважила для себе кілька цікавих моментів. То більше не поради по виживанню а філософія для мандрівників. По перше не варто продовжувати маршрути (чи автостоп) якщо все не ладиться з самого початку, краще відпочити і попити чаю. Коли тобі дуже-дуже не хочеться йти (чи їхати), чи докладати надміру зусиль, то треба діяти по принципу "все важке -- непотрібне, а все потрібне -- не важке". І знову ж таки, краще перепочити, зібратися з думками і... випити чаю. Взагалі одним з мотивів цієї книжки могло б стати сакраментальне: "В будь-якій незрозумілій ситуації сідай і пий чай"))) До речі про чай -- не даремно я ж все таки цю книжку читала -- тепер знаю, як його приготувати без багаття, за допомогою свічки чи таблетки спирту. Ще пише про вдячність і вміння приймати всі ситуації в дорозі так, як вини є. Не сподобалось про те, що радить в мандрівках не соромитись просити їжу. Або "пригощатися" в міру звісно з чужих городів, особливо те, що там залишається після збору урожаю. Але може то моє зашорене сприйняття не дозволяє це прийняти, не знаю.
А тут я знайшла отакого чувака, що знімає відео про різноманітні способи виживання в лісі. І собі спробувала, кременю в мене дома достатньо. Але нічого в мене не вийшло... Буду пробувати ще. Одним словом я краще загорну сірники у декілька поліетиленових пакетів...
UPD: я трошки потренувалася і мене вийшло!!! отож тренування -- запорука успіху)
В. Супруненко "100 советов путешественникам..."
Прочитала цю книжку, думала більше цікавого звідти візьму, але зауважила для себе кілька цікавих моментів. То більше не поради по виживанню а філософія для мандрівників. По перше не варто продовжувати маршрути (чи автостоп) якщо все не ладиться з самого початку, краще відпочити і попити чаю. Коли тобі дуже-дуже не хочеться йти (чи їхати), чи докладати надміру зусиль, то треба діяти по принципу "все важке -- непотрібне, а все потрібне -- не важке". І знову ж таки, краще перепочити, зібратися з думками і... випити чаю. Взагалі одним з мотивів цієї книжки могло б стати сакраментальне: "В будь-якій незрозумілій ситуації сідай і пий чай"))) До речі про чай -- не даремно я ж все таки цю книжку читала -- тепер знаю, як його приготувати без багаття, за допомогою свічки чи таблетки спирту. Ще пише про вдячність і вміння приймати всі ситуації в дорозі так, як вини є. Не сподобалось про те, що радить в мандрівках не соромитись просити їжу. Або "пригощатися" в міру звісно з чужих городів, особливо те, що там залишається після збору урожаю. Але може то моє зашорене сприйняття не дозволяє це прийняти, не знаю.
А тут я знайшла отакого чувака, що знімає відео про різноманітні способи виживання в лісі. І собі спробувала, кременю в мене дома достатньо. Але нічого в мене не вийшло... Буду пробувати ще. Одним словом я краще загорну сірники у декілька поліетиленових пакетів...
UPD: я трошки потренувалася і мене вийшло!!! отож тренування -- запорука успіху)
Click to view