Дівчина і ще дівчина
Гаремники - не моя стихія, то ж аналіз серіалу "Дівчина і ще дівчина" буде коротким. І все ж він вартий певної уваги, і ось чому. Живе такий собі Наоя Мукай, котрий із самого початку старшої школи зустрічаєтсья із Сакі Сакі. Вірніше, це важко назвати зустрічанням, оскільки вони навіть не цілувалися, просто ходять разом. Знайомі із самого дитинства, то ж це, скоріше, своєрідна дружба, де один надто прив'язаний, а друга просто дозволяє бути поруч. Малоцікава ситуація. І тут на горизонті Наої з'являється Наґіса Мінасе, котра зізнається хлопцеві у коханні. І раптом так стається, що і у серці Наої виникає пристрасть. Що робити, коли маєш почуття одразу до двох дівчат? Правильно, співмешкати вдома у Наої з обома одразу.
Навколо цього, власне і будується весь сюжет. Дівчата змушені не лише розділяти одного хлопця, але і якось ладнати між собою. Часом це призводить до смішних ситуацій, часом хочеться волати і фейспалмити. Особливо, коли кількість дівчат на горизонті Наої починає потроху збільшуватися, а сама трійця не зовсім успішно намагається приховати свої дивні стосунки. Втім, не тільки нові дівчата прибувають до нашої теплої компанії, але і Сакі Сакі починає задумуватися над ситуацією.
А який же гаремник без дикого, без всяких меж фансервісу. Не дивіться аніме на екранах планшетів у громадському транспорті, поки не впевнитеся, що поряд немає малих дітей, буркотливих бабусь чи моралфагів, бо серіал часом йде на межі з легким хентаєм. Гадаю, що автори навмисне обрали не побутову сторону чи правову (одна з другорядних героїнь власне пригадує Наої ці тонкоші дорослого життя), а сексуальну. Взагалі дивно, куди дивляться батьки, чому дозволяють 15-річним дітлахам творити дичину і чому лише в одного татуся є клепка в голові, та й то це татусь відеоблогерки Ріки Хошізаки. В кінці автори спробували розповісти нам пару сльозливих історій, але кам'яне серце рецензента вони не пройняли, на відміну від кінцівкити - доведення ситуації до абсурду. І, можливо, це не так вже й погано, коли замість сльозогінного гаремника ми маємо легкий стьоб над жанром на грані вульгарності.
