Як Варта Прагою мандрувала, частина 1
Ідея цього літературно-краєзнавчого допису за книгою Наталії Матолінець «Варта у Грі. Артефакти Праги» виникла ще під час ювілейного десятого перебування в Празі. Книжка тоді примандрувала зі мною, вона приємно доповнювала мандрівку. Але час минав, справ було багато, і якось все не складалося. Аж поки не з’явився подібний допис у блозі Ксенії (Vaen) про Будапешт. То ж я вирішив не тягти кота за хвоста, і… попрохав моїх асистенток написати цей пост. Тим більше, що в Празі вони були, з місцевістю знайомі, та й книгу читали. Новий виток війни росії проти України, однак, відклав ці плани аж до цього часу. Отже, їм слово.
З Прагою в книзі ми починаємо знайомитися з легендарного творіння Карла IV - Карловим мостом. Саме там Златан і Варта почали своє вранішнє ознайомлення з містом. Вони щойно прибули до міста і вирішили одразу почати з туристичних принад. «Туман танув над Карловим мостом» -такі ранки цілком можуть бути у вересні в чеській столиці, однак мені вони не дуже траплялися. А от на схід сонця збирається доволі велика кількість людей, так що сцена: «лише віддалік двоє азіатів фотографувалися» трохи применшена. Все ж вересень - один з найкращих місяців для відвідин Праги, і тут збирається більше туристів, і тим більше багато фотографів приходить, аби зняти гарні фоточки із сонцем. Це фото зроблене в 2011 році у вересні, десь о 5 ранку, тобто до сходу сонця.
В цьому моменті мені стало цікаво, як же саме наші Вартові прибули до Праги. Якщо вони їхали машиною, то цілком можливо, що запаркувалися хоча б і на Мальтезькій площі (Maltézské nám) і прогулялися з Малої Страни до Старого Мнеста і назад мостом. Якщо ж прибули автобусом - що я сумніваюся, чи потягом (що скоріш), то так чи інакше від Флоренцу чи Головного Вокзалу не минули б Старомнеську площу, а там і годинник, котрий мріяла побачити Варта. Але не будемо будувати теорії, ходімо далі.
З Карлового мосту наші герої пішли далі. «Біля виходу на міст рипнули дерев’яні віконниці кав’ярні». Справді, будівля зі ставнями є біля виходу з мосту, щоправда, це скоріш магазинчик із крафтовими сувенірами.
А от справжня кав’ярня знаходиться внизу, на території Малої Страни, і називається вона «У трьох страусів». Це один з перших кавових закладів Праги, заснований ще Горгосом Гаталом Дамашскі на початку XVIII століття. Йому також належав інший заклад, котрий в книзі також згадується.
«Збори правління Конгломерату призначили в Чернінському палаці… Палац - найбільше барокове диво чеської столиці - мав монументальний вигляд… Утім, усередині, під арковими стелями галерей, Варті здалося, що цій простоті й естетиці бракує наповнення. Ніби прийшовши шлях від розкішних покоїв до шпиталю і казарм… палац і досі не міг оговтатися, тому здавався порожнім і похмурим». Місце для засідання і справді вибрано доволі гарне з точки зору представницьких функцій та цілком добре відповідає амбіціям знаних лідерів темних та світлих. Щоправда, в мене не було нагоди навідатися до середини - все ж тут міністерство закордонних справ Чеської республіки, тому будуть тільки фото зовні.
Після засідання Конгломерату «Златан і Варта піднімалися вузькою вулицею до трамвайної колії». Взагалі, вузьким там є відрізок між Лоретанською площею та Погоржельцем. Він дуже короткий. Сам же Погожелець доволі широкий.
Саме тут «червоно-білий трамвай продзеленчав поруч, поблискуючи вікнами. Він летів швидко, зовсім несхоже на своїх «родичів» у Львові». Нагорі і справді ходить трамвай. Не дуже пам’ятаю, аби вони там сильно носилися, але їздять і справді швидше своїх колег з України. Більше того, незадовго до зупинки вони трохи пригальмовують, і вже потім під'їжджають. А от після зупинки хутко зникають за поворотом.
Трамвай на фото - це Шкода в сіро-червоному оформленні. В книзі згадується червоно-біла модель Татра Т3.
Взагалі, в Другому розділі найбільше празьких цікавинок. От, приміром, де знаходиться помешкання Златана. Авторка описує це так: «Златанова квартира ховалась у тій красивій частині міста, що неподалік центру, серед історичних кам’яниць із червонястими черепицевими дахами, маленьких кав’ярень і несподіваних поворотів». Цим місцем могла бути лише Мала Страна, справді, одна з найзагадковіших частин Праги, трохи недооцінена туристами, котрі воліють або ходити популярним маршрутом вздовж Королівської дороги, або тусити в Старому Місті. То ж не диво, що тут ще залишилася «вузька і тиха вулиця», і то не одна.
Власне, Малою Страною гуляє Варта у другій частині. Вона «пройшлася під арками повз численні сувенірки й «МакДак», перш ніж вийти до незнайомої залюдненої площі. Там вона скосила погляд у бік зеленої вивіски кав’ярні», в котрій звертає увагу на вивіску з русалкою і роздвоєним хвостом.
Тут я зроблю певне припущення. Скоріш за все Златан мешкає на вулиці Янська або Влашська, або навіть Břetislavova - вони й справді дуже тихі, і там мало швендяє туристів. Агата Тарновецька спустилася вниз вулицею Tržiště, котра, на відміну від Нерудової, справді відносно тихша. Перетнула трамвайну лінію на Кармелітській (Karmelitská), далі - Прокопською через Мальтезьку площу до вулиці Саської і до Мостецької, де піднялася повз Макдак та арки наверх, до Малостранської площі. Де і справді є «Старбакс» зі згаданою русалкою, що схожа на морського дракона. На тій самій площі Варта зустріла угорського суддю Бертока і саму площу вона повертається після розмови з ним у певній кав’ярні.
Вулиця Мостецька
Подальша прогулянка Варти привела її на правий берег Влтави до помпезної будівлі філософського факультету Карлового Університету. Саме тут вона знайомиться з настирливим хлопцем, котрий зіграє в книзі велику роль.
Після зустрічі Варта вирішила проїхатися трамваєм вздовж Влтави. Сісти на цей трамвай (№ 17) можна тут же на зупинці Právnická fakulta. «За кілька хвилин вона з ошалілим від бігу серцем дивилася у вікно трамвая на розмірені хвилі Влтави». Варта переїхала на лівій бік річки і вийшла скоріш за все на зупинці Čechův most. Звідти ж вона повернулася додому, на Малу Страну.
Далі буде