Люблінський замок
Христос воскрес!
Писати про люблінський замок через півроку по його відвідуванні - якось моветон. На вулиці весна, а тут - похмурий листопад із глінтвейнами, димами від багать на вуличних ярмарках. Але що поробиш - останніми тижнями я мав мало часу на звіти. То ж читайте і весняними теплими вечорами згадуйте, як то було. Тим більш, що холодних фото буде мало. Оскільки мова піде про власне музей. Який розташовано в замку.
На фото тут все разом. Найстаріша частина замку - вежа XIIIст. Кожний з великих польскьких королів докладав щось свого: Казимир Великий звів укріплення, Владислав Ягайло - каплицю, Жигмунт Старий вніс ренесансові мотиви. Каплиця та є своєрідним портамлом. Ось ви йдете середньовічними коридорами, відреставрованими, правда. Минаєте двері і:
Ви десь в Смоленщині чи Суздальщині. Такий собі міжкультурний портал. Справа в тому, що в розписі каплиці приймали участь візантійські майстри. В ті часи в Литві, з якої походив Владислав, православні грали не останню роль. І так само вони продовжували грати роль при дворі короля Польші. Отак в Любліні з'явився візантійський живопис.
В тодішній московії Максим Грек і Андрій Рубльов - счасники Ягелли, писали досить подібні ікони і розписи.
А ще за давньою традицією Русі на стінах можна знайти самого короля. Ось він, Владислав Ягайло, на коні.
В іншій залі замку можна знайти ще одну дивину. Ікону Казанської Божої Матері. Зазвичай ми знаємо її такою:
А от що маємо тут. В римсах Богородиці проглядаються татарскі риси. І то не дивно, адже значну частину населення московскього князівства, а потім і царства складали татари:
В іншому залі, якраз до Різдва, виставили рядами шопки. Шопка - це традиційний польский (я б додав, що загальнослов'янський) ляльковий вертеп, де в ролях розігрувалось Нарождення Господа Іісуса Христа. Разом із супутніми подіями.
Традиційні персонажі: смерть, Ірод, солдат, ангели, Марія з Йосипом та Дитятко. А ось інші персонажі:
І ще варіант:
В тому ж залі можна знайти лускунчиків, так само в різних варіаціях.
Та традиційних живопис. Нашими селами часто можна було знайти такі килими та картини, виконані олією. Є вони і в Польші, на любельщині.
Народні костюми селян:
З царською монетою на монисті (намисті):
А якщо ви хочете відвідати стару Любельщину, то прошу до картин на стінах коридорів замку:
Правда, все це так нагадує рідну Україну? І як же без буслів-чоргогузів-лелек (bociany польскою):
Зимовий пейзаж. Що, холодом повіяло? Така от сила мистецтва:
А от і старий Люблін, з його вежами, вузькими вуличками та костьолами:
Саме тут відбулася Люблінська унія, під час якої відбулося злиття в єдину Річ Посполиту Польського королівства та Великого Князівства Литовського. Художник Ян Матейко не міг обійти увагою цю подію:
Євреї, що прибули до Польші:
Замок князів Острозьких.
Золотаво-зелений вершник:
Задоволені ситі китайці:
"Ніч яка місячн, зоряна, ясная..." в українському селі:
І лось, що чвалає передранковими болотами:
Досить милуватися старовиною в живописі, час на реальність. Вечірній Люблін наповнюється димом вугілля, затишком кав'ярень та ресторанів, жовтим світлом ліхтарів:
За народними гуляннями спостерігають досить симпатичні манекени.
Тут би знімати дитячі та історичні фільми:
Хоча відійдеш в сторону - і порожньо:
Десь там стоїть собі королівський замок. Його подальша, покоролівська доля була традиційною - тюрма для злочинців Потім музей.
Сподіваюсь, він і надалі буде музеєм та радувати відвідувачів безкоштовним квитком по суботам.
За компанію дякую Германові Горяшко.
Писати про люблінський замок через півроку по його відвідуванні - якось моветон. На вулиці весна, а тут - похмурий листопад із глінтвейнами, димами від багать на вуличних ярмарках. Але що поробиш - останніми тижнями я мав мало часу на звіти. То ж читайте і весняними теплими вечорами згадуйте, як то було. Тим більш, що холодних фото буде мало. Оскільки мова піде про власне музей. Який розташовано в замку.
На фото тут все разом. Найстаріша частина замку - вежа XIIIст. Кожний з великих польскьких королів докладав щось свого: Казимир Великий звів укріплення, Владислав Ягайло - каплицю, Жигмунт Старий вніс ренесансові мотиви. Каплиця та є своєрідним портамлом. Ось ви йдете середньовічними коридорами, відреставрованими, правда. Минаєте двері і:
Ви десь в Смоленщині чи Суздальщині. Такий собі міжкультурний портал. Справа в тому, що в розписі каплиці приймали участь візантійські майстри. В ті часи в Литві, з якої походив Владислав, православні грали не останню роль. І так само вони продовжували грати роль при дворі короля Польші. Отак в Любліні з'явився візантійський живопис.
В тодішній московії Максим Грек і Андрій Рубльов - счасники Ягелли, писали досить подібні ікони і розписи.
А ще за давньою традицією Русі на стінах можна знайти самого короля. Ось він, Владислав Ягайло, на коні.
В іншій залі замку можна знайти ще одну дивину. Ікону Казанської Божої Матері. Зазвичай ми знаємо її такою:
А от що маємо тут. В римсах Богородиці проглядаються татарскі риси. І то не дивно, адже значну частину населення московскього князівства, а потім і царства складали татари:
В іншому залі, якраз до Різдва, виставили рядами шопки. Шопка - це традиційний польский (я б додав, що загальнослов'янський) ляльковий вертеп, де в ролях розігрувалось Нарождення Господа Іісуса Христа. Разом із супутніми подіями.
Традиційні персонажі: смерть, Ірод, солдат, ангели, Марія з Йосипом та Дитятко. А ось інші персонажі:
І ще варіант:
В тому ж залі можна знайти лускунчиків, так само в різних варіаціях.
Та традиційних живопис. Нашими селами часто можна було знайти такі килими та картини, виконані олією. Є вони і в Польші, на любельщині.
Народні костюми селян:
З царською монетою на монисті (намисті):
А якщо ви хочете відвідати стару Любельщину, то прошу до картин на стінах коридорів замку:
Правда, все це так нагадує рідну Україну? І як же без буслів-чоргогузів-лелек (bociany польскою):
Зимовий пейзаж. Що, холодом повіяло? Така от сила мистецтва:
А от і старий Люблін, з його вежами, вузькими вуличками та костьолами:
Саме тут відбулася Люблінська унія, під час якої відбулося злиття в єдину Річ Посполиту Польського королівства та Великого Князівства Литовського. Художник Ян Матейко не міг обійти увагою цю подію:
Євреї, що прибули до Польші:
Замок князів Острозьких.
Золотаво-зелений вершник:
Задоволені ситі китайці:
"Ніч яка місячн, зоряна, ясная..." в українському селі:
І лось, що чвалає передранковими болотами:
Досить милуватися старовиною в живописі, час на реальність. Вечірній Люблін наповнюється димом вугілля, затишком кав'ярень та ресторанів, жовтим світлом ліхтарів:
За народними гуляннями спостерігають досить симпатичні манекени.
Тут би знімати дитячі та історичні фільми:
Хоча відійдеш в сторону - і порожньо:
Десь там стоїть собі королівський замок. Його подальша, покоролівська доля була традиційною - тюрма для злочинців Потім музей.
Сподіваюсь, він і надалі буде музеєм та радувати відвідувачів безкоштовним квитком по суботам.
За компанію дякую Германові Горяшко.