Пам'яті Збігнєва Ненацького
Багато років тому моє озайомлення з Мазурами почалася з книжки "Нові пригоди пана Самоходика". В польскому варіанті "Samochodzik i Kapitan Nemo". Головний герой шукав машину з бурштиновими коштовностями, затонулу в озері Єзьораку під час Другої Світової війни. Озеро, яхти, природа, пташки і пригоди. Пізніше під час мадрівок до Польші я закуповував, брав до читання ще з десяток книг тої ж серії. Пана Самоходика знають всі поляки. Зовсім випадкові люди розказували мені, что є ранні та пізні книги, і ранні - то тру, а піздні зовсім не тру. Можливо тому, що ранні вони читали в дитинстві і сприймали як діти. А пізні вже в дорослому віці. Мені особисто було важко виділити всі інші, хоча читав їх із задоволенням. Всі вони мають приблизно схожі риси: дві дівчини, як правило в протилежних таборах, якісь гарцери (в пізніх, таких як "Пан Самоходик і Віннету" чи "Людина з НЛО" дітей вже не було), злодій до останнього моменту залишався не відомим, традиційний екскурс в суть справи. При чому якщо в ранніх повістях паш Томаш читав лекцію своїм юним друзям, то в пізніх оповідь шла по ходу тексту. Книги широко розійшлися по світу, мало хто з дітей не хотів провести канікули за пошуком цікавих скарбів. І мало хто знав, що більша частина книг була написана на берегах того самого Єзьорака, в селі Єжвальд.
І саме тут, в Єжвальді, міжнародний фанклуб відвідав місце, де автор знайшов свій останній спочинок:
Проїхавши навколо озера, я відчув, наскільки сильне може бути слово, як точно воно може передати місцевість. Передати так, що уява буде малювати дуже схоже до реальності пейзажі.
Такі самі яхти, хіба що вони видавалися мені трохи вищими і більшими:
Єдине, траса до Ілави все ж малювалися більш схожою на лісостепові дороги.
Навколишні села досить звичайні і малопримітні. Можливо, в часи Ненацького вони виглядали трохи більш архаїчно, і тільки:
Гуляючи берегами Єзьорака, я уявляю собі, як пан Самоходик тут смажив рибу, що йому ловила Марта:
Плавав в свому дивному автомобілі-амфібії:
Милувався численими птахами, що мешкають навколо озера, на островах:
Можливо фотографував качок:
Або навідувався до старого пруського городища на острові Велика Жулава. Де саме те городище, я не знаю, то ж уявімо собі, що воно було там:
Або там:
Або зазирав до Ілави, аби закупити продуктів чи у яких справах:
Сама Ілава зі сторони Єзьорака видається таким собі величеньким сільцем:
В Ілаві можна зустріти німецький фахверк в промислових будівлях.
Стару ратушу:
Яка в сутінках видається схожою на дрезденські палаци:
Але найцікавішою спорудою міста є старий тевтонський рицарський костел.
Яскраво сяє ікона Богоматері в алтарній частині:
Ос саме в цьому місці, дорогий читачу, ми підійдемо до теми, яка не дуже добре висвітлена у вітчизняній публіцистиці.
Тевтонский орден.
За мандрівку та компанію дякую Єві Банашак.
І саме тут, в Єжвальді, міжнародний фанклуб відвідав місце, де автор знайшов свій останній спочинок:
Проїхавши навколо озера, я відчув, наскільки сильне може бути слово, як точно воно може передати місцевість. Передати так, що уява буде малювати дуже схоже до реальності пейзажі.
Такі самі яхти, хіба що вони видавалися мені трохи вищими і більшими:
Єдине, траса до Ілави все ж малювалися більш схожою на лісостепові дороги.
Навколишні села досить звичайні і малопримітні. Можливо, в часи Ненацького вони виглядали трохи більш архаїчно, і тільки:
Гуляючи берегами Єзьорака, я уявляю собі, як пан Самоходик тут смажив рибу, що йому ловила Марта:
Плавав в свому дивному автомобілі-амфібії:
Милувався численими птахами, що мешкають навколо озера, на островах:
Можливо фотографував качок:
Або навідувався до старого пруського городища на острові Велика Жулава. Де саме те городище, я не знаю, то ж уявімо собі, що воно було там:
Або там:
Або зазирав до Ілави, аби закупити продуктів чи у яких справах:
Сама Ілава зі сторони Єзьорака видається таким собі величеньким сільцем:
В Ілаві можна зустріти німецький фахверк в промислових будівлях.
Стару ратушу:
Яка в сутінках видається схожою на дрезденські палаци:
Але найцікавішою спорудою міста є старий тевтонський рицарський костел.
Яскраво сяє ікона Богоматері в алтарній частині:
Ос саме в цьому місці, дорогий читачу, ми підійдемо до теми, яка не дуже добре висвітлена у вітчизняній публіцистиці.
Тевтонский орден.
За мандрівку та компанію дякую Єві Банашак.