Романьске Стжельно
Стжельно, або на український лад - Стрельно, то таке собі містечко на південний захід від Торуня якраз по дорозі на Гнєзно. Це ті самі землі, в яких народжувалася польска державність, в яких почав формуватися польский народ. Тому в околицях пролягає так званий шлях П'ястів, найбільшої королівської династії. Тому навколо надзвичайно багато романської архітектури. І якщо в Інновроцлаві є тільки один костел, то в Стжельно їх уже два.
Це справжній рай для любителів надзвичайної старовини. Два костели були закладені, як свідчать легенди, самим св. Войцехом. Він обіцявся заснувати чи то 60, чи то 90 костелів. Я не впевнений, що вийшло саме стільки, але ці два - діло його рук. Якщо не рук, то хоча б благословіння.
Ротонда св. Прокопа - класична в своєму романському стилі, хіба що до неї добудували дзвінницю. Всередині затісна, трохи похмура. Передає суворий дух перших кроків християнства в Польші.
Поряд на фото - монастирські келії. Відчувається, що це жіноча обитель: квіточки, садочки, все акуратно, чистесенько, рівнесенько, милуватися - не перемилуватися.
На родонді є камінь зі свастикою. Сама свастика, символ плодючості, досі поширений в старих слов'янских церквах, які будувалися на стику язичества та християнства. Ми можемо побачити цей символ в Софії Київський в розписах. Думаю, давня Десятинна, чи храм св. Іллі також колись мали щось подібне. В Інновроцлаві, нагадаю, взагалі різні дивацтва на стінах.
Куди цікавіший костел св. Троїці та Найсвятішої Діви Марії. Тут рай для тих, хто любить історичну еклектику. Романські колонни, готична стеля, живопис, що нагадує народний стиль, і барокко-рококове оздоблення.
На колонах в два ряди описані добродіяння (справа) та злодіяння (зліва). Вважається, що люди, що вперше тут, вибирають підсвідомо саме ту сторону, до якої вони більш схильні. Власне, розписи. Ще не Да Вінчі, але вже й не беземоційні готично-романські сцени - вплив Візантії:
Зовні можна знайти цікавий елемент. Начебто, наріжний камінь.
Є ще одна легенда, пов'язана з велетеньскими мегалітичними валунами, розкиданими територією кляштора. Начебто оцей - зачарований принц. І якщо його поцілує невинна і чиста помислами дівчина, то чари втратять силу. Як бачимо, камінь залишається каменем.
Чим ще цікава базиліка - наявністю великої, найбільшої в Польші, кількості святинь. Понад 650! І всі вони зберігаються отутечки:
Зверніть увагу на Іісуса, розп'ятого на хресті. Кажуть, майстер зумів відтворити в дереві момент смерті людини, той момент, коли вона переходить від одного світу до іншого.
Взагалі, Господь в цьому архітектурному раю якийсь сумний. Мабуть, аби нагадати людям, що все матеріальне плинне, а Вічне завжди буде вічним. І у Вічному з людиною залишиться те, з чим вона жила на землі.
Це справжній рай для любителів надзвичайної старовини. Два костели були закладені, як свідчать легенди, самим св. Войцехом. Він обіцявся заснувати чи то 60, чи то 90 костелів. Я не впевнений, що вийшло саме стільки, але ці два - діло його рук. Якщо не рук, то хоча б благословіння.
Ротонда св. Прокопа - класична в своєму романському стилі, хіба що до неї добудували дзвінницю. Всередині затісна, трохи похмура. Передає суворий дух перших кроків християнства в Польші.
Поряд на фото - монастирські келії. Відчувається, що це жіноча обитель: квіточки, садочки, все акуратно, чистесенько, рівнесенько, милуватися - не перемилуватися.
На родонді є камінь зі свастикою. Сама свастика, символ плодючості, досі поширений в старих слов'янских церквах, які будувалися на стику язичества та християнства. Ми можемо побачити цей символ в Софії Київський в розписах. Думаю, давня Десятинна, чи храм св. Іллі також колись мали щось подібне. В Інновроцлаві, нагадаю, взагалі різні дивацтва на стінах.
Куди цікавіший костел св. Троїці та Найсвятішої Діви Марії. Тут рай для тих, хто любить історичну еклектику. Романські колонни, готична стеля, живопис, що нагадує народний стиль, і барокко-рококове оздоблення.
На колонах в два ряди описані добродіяння (справа) та злодіяння (зліва). Вважається, що люди, що вперше тут, вибирають підсвідомо саме ту сторону, до якої вони більш схильні. Власне, розписи. Ще не Да Вінчі, але вже й не беземоційні готично-романські сцени - вплив Візантії:
Зовні можна знайти цікавий елемент. Начебто, наріжний камінь.
Є ще одна легенда, пов'язана з велетеньскими мегалітичними валунами, розкиданими територією кляштора. Начебто оцей - зачарований принц. І якщо його поцілує невинна і чиста помислами дівчина, то чари втратять силу. Як бачимо, камінь залишається каменем.
Чим ще цікава базиліка - наявністю великої, найбільшої в Польші, кількості святинь. Понад 650! І всі вони зберігаються отутечки:
Зверніть увагу на Іісуса, розп'ятого на хресті. Кажуть, майстер зумів відтворити в дереві момент смерті людини, той момент, коли вона переходить від одного світу до іншого.
Взагалі, Господь в цьому архітектурному раю якийсь сумний. Мабуть, аби нагадати людям, що все матеріальне плинне, а Вічне завжди буде вічним. І у Вічному з людиною залишиться те, з чим вона жила на землі.