Сандомир - королівське місто
Як найкраще провести день народження? Можна організувати імпрезу, цебто з польської - застілля. Можна в цей день нічого не робити, тільки приймати вітання. Можна працюати, а можна відправитися у мандри. В мене вийшло всього по трошку, а метою мандрівки став Сандомир, одна з резиденцій короля Казимира Великого.
Але Сандомир був відомим і ранше. Літописець Гал Анонім в XII ст. називає місто одним з найбільших поряд з Краковим і Вроцлавом. Через сто років місто було зруйновано татарами, потім литовцями. В XIV ст. король Казимір відбудував Сандомир, і з тих пір планування позоталося не змінним.
Перш, ніж потрапити до резиденції, необхідно проминути Опатувські ворота, або зайти до міста десь з тої ж сторони. Ви майже одразу потрапите на малий ринок, а вже звідти - на рикок.
Центром є традиційна ратуша.Колись готична, вона була перебудована в XVI ст.
Із чудовим сонячним годинником та барокковою вежею.
Поряд кам"яниця Олесінських з невеличкою італійською галерєю. Від неї починається підземна туриистична траса.
Будиночки переважно двоповерхові, як і належить повітовому містечку із давньою історією.
Од Ринку йдемо на південь і майже одразу трапляється єзуїтський коллегіум.
А потім - будинок Яна Длугоша, історика королівства Польського. Власне, той будинок Ян Длугош збудував для пансіонату монахів.
Недалечко кафедральний собор. Його готичні форми притягують до себе.
В середині гарно оздоблений. Йшла меса, і в мене не було змоги як слід перефотографувати всі ікони та скульптури. Орган таки добрий.
Кажуть, від Кафедри йде підземний хід до однієї з кам'яниць. Не знаю, а от католицька вулиця - точно. Католицька, тому, що тут знаходиться кілька установ, підлегих папській владі.
На одній з будівель цікавий барельєф.
Майже поряд з ринком, тільки в другу сторону від Катедри, йде шлях до замку. Нам трапився дивний камінь. Виявляється, Сандомир - центр промислового видобутку креміню.
А ще тут роблять люки:
Ось і сама резиденція. З парадної сторони вона не така ефектна, як з тильної:
Або з боку.
Або через канал, проритий вздовж міста від Вісли.
Колись тут був кордон між Російською та Австро-угорською імперією. По ту сторону за мостом в Тарнобжегу були австіряки.
час повертатися. Останній погляд на замок і до машини. Через парк навколо замку із видами на колишню домініканську резиденцію. Звідти починається малопольський шлях св. Якова, а також десь поряд є яр св. Ядвіги, дружини короля Казимира і королеви Польші.
Через живописні руїни:
Через вулиці навколо ринка.
До Опатувської брами.
Насамкінець розповім вам, шановні читачі, про мешканців однієї з вуличок. Здається тут мешкають самі ангели...
Або лелеки:
Або якісь напівчоловічки, напівметелики:
Насправді їм весело, бо грають музики.
Так добре грають, що навіть Три Царі прирішили зупинитися на хвильку:
Навіть смерть тохи налякалася тієї музики і хутко втікла в невідомому напрямку.
А ще в Сандомирі дуже полюбляють квіти:
Пора до Нікіщалки Дужої. Мимо пролітають ряди яблук, кажуть, Сандомирщина - найяблучніший край. Важко з цим не погодитися. І шкода, що ми приїхали пізно: на ринку продється яблуневе винце.За пізнім вечоровим пивом мен оповідають кілька легенд сандомирських, які я переповів вам вище. Я дуже вдяний панові Германові Горяшкко, Марисі і паньству Стромпочів за цю поїздку.
Але Сандомир був відомим і ранше. Літописець Гал Анонім в XII ст. називає місто одним з найбільших поряд з Краковим і Вроцлавом. Через сто років місто було зруйновано татарами, потім литовцями. В XIV ст. король Казимір відбудував Сандомир, і з тих пір планування позоталося не змінним.
Перш, ніж потрапити до резиденції, необхідно проминути Опатувські ворота, або зайти до міста десь з тої ж сторони. Ви майже одразу потрапите на малий ринок, а вже звідти - на рикок.
Центром є традиційна ратуша.Колись готична, вона була перебудована в XVI ст.
Із чудовим сонячним годинником та барокковою вежею.
Поряд кам"яниця Олесінських з невеличкою італійською галерєю. Від неї починається підземна туриистична траса.
Будиночки переважно двоповерхові, як і належить повітовому містечку із давньою історією.
Од Ринку йдемо на південь і майже одразу трапляється єзуїтський коллегіум.
А потім - будинок Яна Длугоша, історика королівства Польського. Власне, той будинок Ян Длугош збудував для пансіонату монахів.
Недалечко кафедральний собор. Його готичні форми притягують до себе.
В середині гарно оздоблений. Йшла меса, і в мене не було змоги як слід перефотографувати всі ікони та скульптури. Орган таки добрий.
Кажуть, від Кафедри йде підземний хід до однієї з кам'яниць. Не знаю, а от католицька вулиця - точно. Католицька, тому, що тут знаходиться кілька установ, підлегих папській владі.
На одній з будівель цікавий барельєф.
Майже поряд з ринком, тільки в другу сторону від Катедри, йде шлях до замку. Нам трапився дивний камінь. Виявляється, Сандомир - центр промислового видобутку креміню.
А ще тут роблять люки:
Ось і сама резиденція. З парадної сторони вона не така ефектна, як з тильної:
Або з боку.
Або через канал, проритий вздовж міста від Вісли.
Колись тут був кордон між Російською та Австро-угорською імперією. По ту сторону за мостом в Тарнобжегу були австіряки.
час повертатися. Останній погляд на замок і до машини. Через парк навколо замку із видами на колишню домініканську резиденцію. Звідти починається малопольський шлях св. Якова, а також десь поряд є яр св. Ядвіги, дружини короля Казимира і королеви Польші.
Через живописні руїни:
Через вулиці навколо ринка.
До Опатувської брами.
Насамкінець розповім вам, шановні читачі, про мешканців однієї з вуличок. Здається тут мешкають самі ангели...
Або лелеки:
Або якісь напівчоловічки, напівметелики:
Насправді їм весело, бо грають музики.
Так добре грають, що навіть Три Царі прирішили зупинитися на хвильку:
Навіть смерть тохи налякалася тієї музики і хутко втікла в невідомому напрямку.
А ще в Сандомирі дуже полюбляють квіти:
Пора до Нікіщалки Дужої. Мимо пролітають ряди яблук, кажуть, Сандомирщина - найяблучніший край. Важко з цим не погодитися. І шкода, що ми приїхали пізно: на ринку продється яблуневе винце.За пізнім вечоровим пивом мен оповідають кілька легенд сандомирських, які я переповів вам вище. Я дуже вдяний панові Германові Горяшкко, Марисі і паньству Стромпочів за цю поїздку.