Неджица, Бескиди, Словаччина, Пеніни - частина 2
Дорога до найкращого огляду Пенін пролягає територією Словаччини. Проїжджаємо через колишню митницю, і опиняємося на території сусідньої держави. Ніякого паспортного контролю, ніяких багатокілометрових черг. Колись так буде і в Україні - маю на те надію. А поки що мчимо дорогою через словацькі села.
Перша і єдина зупинка у нас буде в Червеному кляшторі.
Можна сходити в музей, а можна смачно поїсти. Ми не планували музею, а от поїсти смачно - самий раз, тим більш - при кляшторі є цілком чудова старовинна корчма.
А в ній само-собою пиво і місцевий чудовий суп.
Але досить їсти! Поряд - Дунаєць.
А по ту сторону величні Три Корони - вершини Пенін.
Словаки займаються організацією сплавів по річці, не дуже далеко, Мабуть, до кордону з Польщею. Поляків і справді тут багато, а обслуговуючий персонал автостоянки та корчми чудово розуміє і говорить польською. Зверніть увагу на народні костюми, правда, схожі на українські?
Час повертатися. Богдан прийняв рішення повертатися до Кракова іншим шляхом, через Новий Сонж. Але найперш - гори.
Дороги саме такі, які колись мають побудувати в Карпатах і такі, які ми бачили в Совєтах тільки з екранів телебачення в іноземних фільмах:
І знову гори Бескиди:
Від них не можливо відрватися:
Іноді я заздрю трохи, що в мене немає в горах дядечка чи тітоньки, бабуні, або хоча б дуже далеких родичів. Можна було б годинами блукати гірськими стежками.
Потроху місцевість вирівнюється, гори залишаються позаду, а на Дунайці розростаються великі ставки.
Трапляються і замки, як цей красунь в Чхові:
Скоро Краків... Я щиро дякую Богданові за цю чудову мандрівку і сподіваюсь колись переповісти шановному приятелю пару львівських легенд у львівських же кав"ярнях
Перша і єдина зупинка у нас буде в Червеному кляшторі.
Можна сходити в музей, а можна смачно поїсти. Ми не планували музею, а от поїсти смачно - самий раз, тим більш - при кляшторі є цілком чудова старовинна корчма.
А в ній само-собою пиво і місцевий чудовий суп.
Але досить їсти! Поряд - Дунаєць.
А по ту сторону величні Три Корони - вершини Пенін.
Словаки займаються організацією сплавів по річці, не дуже далеко, Мабуть, до кордону з Польщею. Поляків і справді тут багато, а обслуговуючий персонал автостоянки та корчми чудово розуміє і говорить польською. Зверніть увагу на народні костюми, правда, схожі на українські?
Час повертатися. Богдан прийняв рішення повертатися до Кракова іншим шляхом, через Новий Сонж. Але найперш - гори.
Дороги саме такі, які колись мають побудувати в Карпатах і такі, які ми бачили в Совєтах тільки з екранів телебачення в іноземних фільмах:
І знову гори Бескиди:
Від них не можливо відрватися:
Іноді я заздрю трохи, що в мене немає в горах дядечка чи тітоньки, бабуні, або хоча б дуже далеких родичів. Можна було б годинами блукати гірськими стежками.
Потроху місцевість вирівнюється, гори залишаються позаду, а на Дунайці розростаються великі ставки.
Трапляються і замки, як цей красунь в Чхові:
Скоро Краків... Я щиро дякую Богданові за цю чудову мандрівку і сподіваюсь колись переповісти шановному приятелю пару львівських легенд у львівських же кав"ярнях