Варшава яка вона була колись
Ми всі, хто був в Варшаві і хто не був, знаємо, що місто було зруйноване вщент в 1944 році і віновлено аж в 1953. Камінь на то брали з колишніх німецьких міст. Поляки не особливо турбувалися, вважаючи, що рано чи пізно ті міста та села відберуть. І ось повстала нова Варшава, дещо зменшена в розмірах, обставлена новими будинками зі всіх сторін. Якщо пройтись по місту, можна знайти старі вцілілі, або відбудовані будинки. Чи палаци. А якою ж Варшава була в часи королів Саксонської династії або Понятовського. Що ж, можу Вам допомогти, шановний читачу. Отже, стоїмо ми на Новому ринку. І що ми бачимо? Правильно, ринок, цебто - базар.
Ось так воно виглядає зі сторони. Міських стін уже немає. Нині на цьому місці парк, можливо частково на тій же освнові, що була у приватних садибах, порожні схили і набережна автострада. Уважо придивіться до острівця, на якому стоять будночки. Думаю, якщо в Бескидах розливалася вода, то їх добряче підтоплювало.
А ось загальний вигляд разом зі Старим Мястом. Як бачимо - ніякої автостради. Вздовж Вісли садиби, будиночки, аркади.
Але повернемось до Краковського передмістя і на Плац Замковий. Зараз тут майже нічого не змінилося. Хіба що колона Жигмунта трохи інша і на горизонті стоїть готель Бристоль та інші великі будівлі. На трубах сидять трубочисти. Наразі вони використовуються в якості витяжок да, певно, для камінів. Овочеві розкладки можна і зараз надибати, хоча й рідко. Карети їздять від плацу Замкового і по старому та новому місті..
А це вже дорога на Лазенки, Вілянув, а далі - на Краків. Власне, Лазенки на картині за спиною глядача а перед нами вдалині тягнеться вулиця того самого передмістя. Базиліка Святого Хреста.
По дорозі не забудемо зайти до Підкармелітського костелу.
Якщо пройти відтої базиліки Святого Хреста ітрохи спуститися по вул. Тамка, то ми побачимо такий краєвид. Зліва палац Потоцьких, далі та сама базиліка, Краковське передмістя, костел св. Анни, королівський палац. А внизу морем розпливлися хатки. Пасуться собі корови так, наче в мене в селі над яром.
Кури, гуси, коні. Звичайні люди в невеличких халупках, що обліплювали схили над Віслою. Хати трохи схожі на наші мазанки, хіба що дахи з гонту. Ось до молодички повернувся зі служби чоловік, ветеран уланських полків вийшов на прогуляну. На невеличкій розкладці єврей розкладає крам, і до нього вже тягнуться покупці.
Люди ось так просто займаються домашнім господарством, наче тут село або невелике провінційне містечко, а не столиця Речі Посполитої. Мабуть, тоді так було в кожній столиці, та й до життя віднсилися по іншому.
І насамкінець Вілянув! Вілла Нова - нова сабида Понятовського.
У дописі використовувались матеріали з Королівського палацу у Варшаві у виконнанні італійського художника Каналетто та величезне полотно з палацу Вишневецьких у Вишнівці.
Ось так воно виглядає зі сторони. Міських стін уже немає. Нині на цьому місці парк, можливо частково на тій же освнові, що була у приватних садибах, порожні схили і набережна автострада. Уважо придивіться до острівця, на якому стоять будночки. Думаю, якщо в Бескидах розливалася вода, то їх добряче підтоплювало.
А ось загальний вигляд разом зі Старим Мястом. Як бачимо - ніякої автостради. Вздовж Вісли садиби, будиночки, аркади.
Але повернемось до Краковського передмістя і на Плац Замковий. Зараз тут майже нічого не змінилося. Хіба що колона Жигмунта трохи інша і на горизонті стоїть готель Бристоль та інші великі будівлі. На трубах сидять трубочисти. Наразі вони використовуються в якості витяжок да, певно, для камінів. Овочеві розкладки можна і зараз надибати, хоча й рідко. Карети їздять від плацу Замкового і по старому та новому місті..
А це вже дорога на Лазенки, Вілянув, а далі - на Краків. Власне, Лазенки на картині за спиною глядача а перед нами вдалині тягнеться вулиця того самого передмістя. Базиліка Святого Хреста.
По дорозі не забудемо зайти до Підкармелітського костелу.
Якщо пройти відтої базиліки Святого Хреста ітрохи спуститися по вул. Тамка, то ми побачимо такий краєвид. Зліва палац Потоцьких, далі та сама базиліка, Краковське передмістя, костел св. Анни, королівський палац. А внизу морем розпливлися хатки. Пасуться собі корови так, наче в мене в селі над яром.
Кури, гуси, коні. Звичайні люди в невеличких халупках, що обліплювали схили над Віслою. Хати трохи схожі на наші мазанки, хіба що дахи з гонту. Ось до молодички повернувся зі служби чоловік, ветеран уланських полків вийшов на прогуляну. На невеличкій розкладці єврей розкладає крам, і до нього вже тягнуться покупці.
Люди ось так просто займаються домашнім господарством, наче тут село або невелике провінційне містечко, а не столиця Речі Посполитої. Мабуть, тоді так було в кожній столиці, та й до життя віднсилися по іншому.
І насамкінець Вілянув! Вілла Нова - нова сабида Понятовського.
У дописі використовувались матеріали з Королівського палацу у Варшаві у виконнанні італійського художника Каналетто та величезне полотно з палацу Вишневецьких у Вишнівці.