А П Е Л Я Ц І Я в кримінальній справі Юрія Мосєєнкова - part 2
До Апеляційного Cуду м. Києва
в інтересах підзахисного Мосєєнкова Юрія Вікторовича, 1983 р.н., засудженого за ч.1 ст. 115 КК України, і що знаходиться під вартою в Київському СІЗО
Кримінальна справа № 54-1168 (1-332\07)
А П Е Л Я Ц І Я (продовження - ч.2)
Отже, порушення умов отримання доказів, що ґрунтуються на конституційних і загальновизнаних міжнародних гарантіях прав і свобод людини і громадянина, робить такі докази недопустимими. Недозволені прийоми і методи ведення „бєсід”, допитів підозрюваного Мосєєнкова Ю.В., а в подальшому - обвинуваченого, - відносяться до обставин, що виключають використання отриманих таким способом доказів.
Тому суд повинен був виключити з доказової бази „явку з повинною”, протоколи допиту Мосєєнкова Ю.В. в якості підозрюваного та в якості обвинуваченого та інші вищезгадані процесуальні документи, складені у відсутності захисника.
Велике значення для ефективності розслідування має його незалежність. Розслідування втрачає свою незалежність, коли члени підрозділу чи органу, що підозрюються в застосуванні жорстокого поводження, самі ж проводять розслідування. Незалежність включає в себе не тільки відсутність посадового зв’язку між особами, що проводять розслідування і можливими порушниками, але й незалежність висновків розслідування. У нашому випадку члени слідчо-оперативної групи самі проводили розслідування, не маючи на те повноважень, затримували мого підзахисного протиправно, й були в змові зі слідчим Скомським В.В., який безпосередньої користувався їх „послугами”, коли мій підзахисний не визнавав своєї вини. Тому, з зазначених мною підстав, суд був не вправі посилатися на їх свідчення в суді при винесенні вироку.
Так звана „явка з повинною” не може бути покладена в основу вироку, оскільки вона повинна бути перевірена іншими доказами по справі. Чого не сталося. Навпаки, є докази в справі, які свідчать про зворотне, а саме:
А) свідок Кампанець Ганна Іванівна, (двірник будинку по вул. Микитенка, 7, який примикає до місця вбивства Лобаса Г.), будучи допитана в судовому засіданні 09.10.2008 р., повідомила, що недалеко від місця вбивства Лобаса Г. у власному під’їзді вона особисто знайшла скривавлений ніж типу „козяча ніжка”. Вона викликала працівників міліції з допомогою телефону „02”. Приїхали співробітники МВС і забрали у неї даний речовий доказ. Куди він подівся потім - невідомо. Принаймні до матеріалів кримінальної справи він ніколи приєднаний не був. Як не був і направлений на проведення судово-медичних, трасологічних та інших експертиз.
Б) свідок Кампанець Ганна Іванівні, будучи допитана в судовому засіданні 09.10.2008 р., також повідомила, що вона без 10 хвилин 6 (шість) ранку 30 квітня 2005 року вигулювала свого собаку в дворі свого будинку, і в прєдєлах видимості - недалеко від місця, де трохи пізніше було знайдено зкривавлене тіло Лобаса Геннадія. Свідок Кампанець Г.І. повідомила, що вона не бачила тіла загиблого Лобаса!
В) Цей же свідок також стверджувала, що вона знає ще одного чоловіка, років 45-ти, який також вигулював свою собаку в той ранок 30 квітня 2005 року, недалеко від місця, де згодом було знайдено труп Лобаса Г., і який підтвердить, що десь до 6-00 ранку на доріжці біля будинку бульв.Перова, 42-„б” тіла Лобаса Геннадія ще не було. Нажаль, суд відхилив клопотання захисту від 13.05.2009 року і відмовив захисникам у наданні допомоги по розшуку цього важливого свідка.
Г) під час обшуку в квартирі Мосєєнкова Ю.В. 07 травня 2005 року була вилучена куртка. Проте ця куртка не була оглянута належним чином. Як виявилося пізніше, - куртка під час обшуку вилучалася чиста (т.1 а.с.155 - на звороті), і потім, вже в прокуратурі, на ній з’являються якість плями, які були схожі на плями крові. Під час передостаннього судового засідання 13.05.09 з’ясувалось, що всупереч ст. ст. 79 і 313 КПК, даний речовий доказ не зберігся з невідомих причин (!), і відтак він не може бути наданий для огляду в судовому засіданні, хоча захисники Мосєєнкова Ю. наполягали на цьому неодноразово.
Треба згадати про ключові протиріччя та суперечності, які так і не були усунуті під час досудового і судового слідства.
Одним з таких протиріч є час настання смерті потерпілого Лобаса Г. Згідно показань свідка - матері Геннадія Лобаса (що також потім підтвердилось під час допиту в суді дружини померлого Наталі Лобас) вона, тобто мама, 30.04.2005 приблизно о 7 годині ранку пішла вигулювати собаку і виявила труп Лобаса Г.В. з ознаками насильницької смерті.
Згідно протоколу огляду місця події і згідно даних огляду трупа Лобаса Г.В., що його робив мед.експерт Зосименко - смерть потерпілого настала майже миттєво, від обширної крововтрати. Згідно показань свідка Кампанець Г., яка мешкає в близько 100 метрах від місця, де було знайдено труп потерпілого, - ще о без десяти 6-ій годині ранку 30.04.2005 трупа Лобаса Г.В. - ще не було! Виникає питання: якщо вірити прокуратурі, то вбивство сталося близько о 1-ій годині 30.04.2005 року. Тоді де оці п’ять годин перебувало тіло Лобаса Г.В.? І де перебував весь цей час Мосєєнков Ю.? Чому, знаходячись в доволі густонаселеному районі „Воскрєсєнка” ніхто із перехожих, хто міг бачити труп Лобаса Г.В. - не викликав міліцію, одразу після того як знайшов труп?
У мене є лише одне логічне пояснення. Орієнтовно до 6 (шостої) години ранку Лобас Г.В. ще був живий, і вбили його перед світанком. До того ж мати Лобаса Г.В. повідомляла суду в минулому році, що її сусідки по будинку чули вночі як хтось кричав „Не вбивайте мене! Не вбивайте мене!”. Це говорить і про те, що вбивць було декілька. Щонайменше двоє. Т. __ А.с. 47-49
Також суду не надано жодних доказів та доводів на підтвердження того факту, що між Мосєєнковим Ю.В. та Лобасом Г.В. виникла сварка на ґрунті неприязних відносин. Навпаки свідок Потапенко В. - бармен кафе ЗАТ „Розмарин” (що знаходиться по вул. Курнатовського у м.Києві) стверджує що за три години, що Мосєєнков Ю.В. із Лобасом Г.В. сиділи в кафе, жодних сварок між ними не виникало.
Серед протиріч та суперечностей даної кримінальної справи № 54-1168 (1-332\07) слід згадати ключові і найголовніші, а саме: ані досудове слідство, ані суд 1-ої інстанції не відпрацьовували, не перевіряли і не досліджували інші можливі версії трагічної загибелі потерпілого Лобаса Г.В. Так, зі слів Лобас Наталії, жінки вбитого Геннадія, у її чоловіка були борги (вони з другом займалися торгівлею на Троєщинському базарі (продавали шампура, мангали тощо), друг позичив велику суму грошей, а віддавати їх повинні були обоє: і друг Геннадія, і він особисто). Про цього друга відомо лише те, що вони вчилися разом з Геннадієм в училищі №25 в районі Воскрєсєнка в Києві. Проте ані слідчі, ані суд цього свідка не розшукували і навіть не намагалися допитати, аби перевірити цю та інші вірогідні і можливі версії загибелі Лобаса Г.В.
Серед недоробок слідчих прокуратури району слід відзначити погане відпрацювання свідків, а саме всіх барменів кафе ЗАТ „Розмарин” (що знаходиться по вул. Курнатовського у м.Києві), які могли бути очевидцями- свідками або могли просто володіти інформацією стосовно загибелі Лобаса Г.В. Серед барменів, зокрема, слідчі не допитали Крисницьку Олександру Леонідівну, яка згідно показів свідка Потапенко В. також працювала в ту трагічну ніч в кафе.
Також треба згадати про істотні порушення кримінально-процесуального законодавства в цій справі. Проведення обшуку в квартирі Мосєєнкова Ю.В. проводилось з грубим порушенням вимог КПК. Так, згідно ч.5 ст.177 КПК обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, провадиться за вмотивованою постановою судді. Незважаючи на те, що квартира №101 по бульвару Перова 40-б, де мешкав мій підзахисний разом із мамою, є приватним володінням, даний обшук 07.05.05 в порушення ч.5 ст.177 КПК був проведений без постанови судді. Крім того слідчим Титором Д.П. в постанові не було зазначено, які саме невідкладні випадки вплинули на прийняття рішення провести обшук без постанови судді.
Наступне порушення. Згідно обвинувального висновку від 19.02.2007 року (арк. 5) службову перевірку відносно співробітників міліції Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, які здійснювали оперативне супроводження цієї кримінальної справи, проводили співробітники того ж таки Дніпровського РУГУ МВС України. Тому не дивно, що 16.02.2007 року згідно висновків цієї службової перевірки - „порушень закону виявлено не було”.
Наступне істотне порушення. Зокрема, з 22.05.09 тобто з дня винесення вироку і до 05 червня 2009 року адвокатам Мосєєнкова Ю.В. навмисно не надавали для ознайомлення ані копію вироку по даній справі, ані протоколи судових засідань, ані інші матеріали кримінальної справи. Лише 05.06.2009 о 15-00 головуючий по справі суддя Чаус Микола Олексійович видав адвокату вирок суду, надрукований „5” або „6” шрифтом Times New Roman! Тобто в абсолютно нечитабельному вигляді! Що фактично унеможливлює ознайомлення з текстом вироку. Це - свідоме брутальне порушення права на захист Мосєєнкова Ю.В.
Ще одне істотне порушення кримінально-процесуального законодавства - це втрата досудовим слідством і судом речових доказів по кримінальній справі. Так, згідно обвинувального висновку від 19.02.2007 року (арк. 6) вина Мосєєнкова Ю.В. доводилась „постановами про приєднання до справи речових доказів від 07.07.05 та від 25.02.07, згідно з якими було долучено до матеріалів кримінальної справи як речові докази куртку, вилучену під час обшуку 07.05.05 в помешканні Мосєєнкова Ю.В., відеокасету з відеозаписом відтворення обстановки та обставин події з підозрюваним Мосєєнковим Ю.В. від 10.05.05 та ніж типу „метелик””. Т.1 а.с. 154, т.2 а.с. 81.
Проте на клопотання-вимогу захисників Левицького О.В. та Веремієнка О.І. від 13.05.09 року пред’явити і оглянути в судовому засіданні вищезазначені речові докази по кримінальній справі - суд відповів категоричною відмовою. При цьому головуючий суддя Чаус М.О. спочатку повідомив, що дані речові докази зберігаються в камері схову Дніпровської прокуратури Києва, а трохи згодом повідомив - що цих речових доказів немає вже, і що вони - не потрібні, і що їхній огляд в судовому засіданні не потрібен, адже тут і так все зрозуміло.
Ще одним брутальним порушення кримінально-процесуального законодавства під час судового розгляду справи було те, що головуючий по справі суддя Чаус М.О. час-від-часу дозволяв собі називати Мосєєнкова Ю.В. вбивцею, ще задовго до винесення вироку по справі. Так, зокрема, допитуючи 21.05.07 року свідка Лобас Надію Йосипівну, маму потерпілого Геннадія, суддя Чаус М.О. в присутності адвоката Левицького О.В. і інших учасників процесу казав таке: „Свідок! Ви впізнаєте вбивцю свого сина?!” За що отримав від адвоката Левицького О.В. одразу відвід за упереджене ставлення до підсудного (згідно ч.1 ст.54 КПКУкраїни), але який так і не було задоволено з невідомих причин головою Дніпровського суду м.Києва - паном Хімічем.
Останній відвід головуючий суддя Чаус М.О. та суддя Марченко отримали 13 травня 2009 року через те, що колегія суддів відхилила без жодної аргументації і жодних пояснень всі без виключення клопотання адвокатів Мосєєнкова Ю.В. в тому числі: клопотання про огляд речових доказів; клопотання про проведення імунологічної та ДНК-експертизи слідів крові; клопотання про допит мед.експерта Зосименко стосовно точно часу настання смерті потерпілого Лобаса Г.В.; клопотання про відтворення аудіо-запису показань потерпілої - мами Лобаса Н.Й. від 21.05.07, яка свідчила про час та обставини вбивства її сина; клопотання про надання допомоги у збиранні доказів - щодо доручення міліції встановлення особи та виклик в якості свідка чоловіка, який мешкає за адресою: Київ, бульв. Перова, 40А кв.41, - на якого вказала свідок Кампанець Ганна Іванівна як на очевидця тих подій, а саме: цей чоловік, вигулюючи свою собаку породи „сеттер” о 5-00 ранку 30.04.05 недалеко від місця злочину, заявляв, що трупа Лобаса Г.В. там іще не було!
Отже, як адвокат Мосєєнкова Ю.В. я змушений прийти до висновку про те, що винність Мосєєнкова Ю.В. у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України за кваліфікуючими ознаками „вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі”- не знайшла свого підтвердження в ході судового слідства в суді 1-ої інстанції, так як вина Мосєєнкова Ю.В. не доведена в ході судового слідства і спростовується показаннями свідків та іншими доказами по справі.
Вважаю, що суд 1-ої інстанції забагато на себе взяв, бездоказово виносячи обвинувальний вирок по справі! Оскаржуваний мною вирок від 22.05.09 є незаконним, оскільки на його підставі до кримінальної відповідальності притягують невинувату особу. Суддям 1-ої інстанції це було достовірно відомо.
На підставі вищевикладеного, враховуючи безпідставність, необґрунтованість і недоведеність висунутого проти мого підзахисного обвинувачення,
Беручи до уваги те, що Мосєєнков Ю.В. в пред’явленому обвинуваченні винним себе не визнав взагалі,
Враховуючи і те, що співробітники міліції Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві та слідчі прокуратури Скомський В.В. та Титор Д.П. примусили Юрія Мосєєнкова „зізнатися” у скоєнні вбивства Лобаса Г., якого він насправді не вчиняв, змусивши його написати явку з повинною 07.05.05,
Беручи до уваги Постанову №8 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року, яка стверджує, що «у разі коли підозрюваний або обвинувачений був допитаний без участі захисника, то за наявністю заяви підозрюваного, обвинуваченого на побачення із захисником суд не може використати ці покази для підтвердження вини підсудного у вчиненні злочину»;
Пам’ятаючи про те, що протиправними діями працівників прокуратури Дніпровського району міста Києва у 2005-2007 рр. Мосєєнкову Ю.В. було заподіяно моральну і фізичну шкоду (а саме: його катували; незаконно і необґрунтовано тримали мене під арештом протягом понад 18-ти місяців, не дивлячись на те, що він злочину, в якому його звинувачували - не вчиняв; підробляли документи стосовно тримання його під вартою; не допускали до нього захисників; висували сфальсифіковані і нічим не підкріплені звинувачення у вчинення ним інших злочинів - як то носіння і зберігання холодної зброї тощо),
Враховуючи те, що Мосєєнков Ю.В. більше 20 (двадцять) календарних місяців провів під арештом в Київському СІЗО, із яких більше 432 -дні
(з 23.10.2005 по 28.12.2006 р.) - без будь-яких правових підстав (через службові злочини, вчинені слідчим прокуратури Дніпровського району Києва - Скомським В.В., який проходить обвинуваченим по кримінальній справі №49-2093);
Керуючись ст.29 Конституції, згідно якої ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, керуючись ст.ст. 29, 62 Конституції України, ст.ст. 22, ч.1 і 2 ст. 368, 323-324 КПК,
П Р О Ш У: Скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва відносно Мосєєнкова Ю.В. від 22 травня 2009 року. Визнати Мосєєнкова Ю.В. невинним і по суду виправданим. 09 червня 2009 р.