А П Е Л Я Ц І Я в кримінальній справі Юрія Мосєєнкова - part -1
До Апеляційного Cуду м. Києва
в інтересах підзахисного Мосєєнкова Юрія Вікторовича, 1983 р.н., засудженого за ч.1 ст. 115 КК України, і що знаходиться під вартою в Київському СІЗО
Кримінальна справа № 54-1168 (1-332\07)
А П Е Л Я Ц І Я
Проблема невинно звинувачених у вбивствах в Україні стоїть дуже гостро. Такі випадки мають не поодинокий характер, а являють собою систему. Рівень розкриття злочинів в Україні - є одним із найбільших у світі і сягає 80% (попереду тільки Росія)! В той час як цей рівень в США не перевищує 30%, і в країнах Західної Європи - десь так само. Невже наші правоохоронні органи працюють настільки ефективно?
Проблема безневинно звинувачених і засуджених, дісталася українському правосуддю ще з часів прокурора Вишинського А.Я., який вважав, що „визнання вини - є царицею доказів”. І справа Юрія Мосєєнкова - це ще одне цьому підтвердження. 1937 рік нагадує нам про себе знову і знову...
Так, 22 травня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва під головуванням судді Чауса М.О. (у складі колегії суддів в т.ч. Колєсник-Марченко) визнав мого підзахисного Мосєєнкова Юрія Вікторовича винним в тому, що він в ніч з 29 на 30 квітня 2005 року вчинив вбивство гр-на Лобаса Г. на ґрунті миттєво виниклих неприязних стосунків.
З даним вироком Дніпровського районного суду м. Києва я категорично не погоджуюсь! Вважаю, що вирок від 22 травня 2009 року ґрунтується виключно на „явці с повинною” мого підзахисного, яка була написана в райвідділку міліції під диктовку співробітників міліції і після багатогодинних „бесід” із трьома оперуповноваженими: Редіком В.М., Сафоновим В.Л. та Орленко Ю.П.
Інших достовірних, допустимих і належних доказів в даній кримінальній справі проти Мосєєнкова Ю.В. не було, не має і не буде, оскільки він інкримінованого злочину - не вчиняв.
Слід почати з того, що мене як захисника Мосєєнкова Ю.В. (ще на етапі досудового слідства) не допускали до справи більше 50-ти днів. Сама кримінальна справа, від початку розслідувалась з брутальними порушеннями конституційних принципів прав та свобод людини і громадянина, норм матеріального та процесуального права. Свідченням цього є те, що Генеральна Прокуратура України порушила кримінальну справу №49-2093 за чотирма статтями Кримінального Кодексу проти слідчого Скомського Володимира Васильовича, який вів понад 2 (два) роки розслідування даної кримінальної справи. Так, зокрема, кримінальна справа №49-2093 проти слідчого прокуратури Дніпровського району м. Києва Скотського В.В. була порушена Генпрокуратурою за такими статтями Кримінального Кодексу, а саме: ч.3 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366 і ч.3 ст.371 КК України, - і на даний момент ця кримінальна справа №49-2093 передана вже до суду і розглядається в Дарницькому районному суді м. Києва під головуванням судді Фрич Т.В. Мосєєнков Юрій Вікторович визнаний потерпілий по даній кримінальній справі, про що є окрема постанова суду. Зокрема, слідчі прокуратури і адміністрація Київського СІЗО тримали Юрія безпідставно під арештом в Київському СІЗО№13 протягом майже 14-ті місяців, без жодних належних документів. Звільнити його з-під арешту вдалося лише стараннями Уповноваженого з прав людини і завдяки втручанню прокурора міста Києва, а також Апеляційного Суду м. Києва 01 лютого 2007 року.
Навіщо була потрібна така брутальна фальсифікація кримінальної справи № 54-1168? Чому слідчі прокуратури Дніпровського р-ну не намагалися жодного разу продовжити строки тримання під вартою Мосєєнкова у встановленому законом порядку? Чому жодного разу не продовжувались строки ведення слідства? Навіщо слідчому Скомському В.В. потрібно було підробляти документи аби якнайдовше протримати Юрія Мосєєнкова під арештом? З якою метою треба було фальсифікувати речові докази по справі (ніж, куртку), експертизу?
З якою метою - не допускати до Мосєєнкова Ю.В. майже протягом 2 (двох) років адвокатів і захисників? Не давати їм побачення із підзахисним? Навіщо застосовувати недозволені методи ведення слідства? Навіщо тиснути на свідків? Не виконувати вимоги ст.218-222 КПК, і в обхід прокурора району самостійно передавати справу до суду? Чому кінець-кінцем суд, враховуючи виявлені недоліки, не направив цю справу для проведення додаткового розслідування?
ст.62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконних шляхом, а також на припущеннях. Аналогічна норма передбачена і ст.327 КПК. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В даній справі все з точністю до навпаки. Обвинувачення - ґрунтується на доказах, одержаних незаконних шляхом (серед яких: незаконні методи слідства, фізичний та психологічний вплив на підозрюваного-обвинуваченого тощо).
Всі гарантії об’єктивного і неупередженого слідства - грубо та цинічно проігноровані і в буквальному смислі - розтоптані як органами досудового слідства, так і судом першої інстанції.
Докази повинні бути отримані з дотриманням належної процедури, тобто з дотриманням вимог закону відносно порядку проведення відповідних процесуальних дій, порядку фіксування їх ходу і результатів. Докази, отримані шляхом таких „процесуальних” дій, не передбачених законом, у цьому випадку повинні бути визнані судом недопустимими, оскільки вони порушують права мого підзахисного. Недопустимими доказами по даній кримінальній справі є:
1) „явка з повинною” від 07 травня 2005 року, що була написана без присутності адвоката чи іншого захисника в приміщенні райвідділу міліції. Написанню явки з повинною передували побиття, погрози та шалений психологічний тиск на Мосєєнкова Ю.В. (т.1 а.с. 90)
2) висновок судово-медичної імунологічної експертизи мед.експерта Солодовнік №250 від 06.07.2005 має ймовірний характер (суд не може покласти в основу вироку ймовірний, а не категоричний висновок експерта). При проведенні даної експертизи мед.експерт Солодовнік повністю знищила всі зразки слідів, всі плями тощо, що були на куртці! Це в подальшому зробило технічно неможливим проведення додаткових\альтернативних\ судово-медичних експертиз. (т.1 а.с. 147-151, т.2 а.с.33). Мед.експерт Солодовнік підтвердила це також і під час допиту в судовому засіданні.
На питання захисників навіщо вона знищила зразки слідів, залишки плям на куртці тощо - експерт Солодовнік не змогла дати жодної логічної відповіді. Це, на думку захисту, свідчить не тільки про некомпетентність, а можливо і про умисну фабрикацію ключового доказу в справі, на який потім зсилався суд першої інстанції у своєму обвинувальному вироку. т.1 а.с.147-151, т.2 а.с.33.
Слід сказати, що висновок мед.експерта Солодовнік №250 від 06.07.2005 не витримує жодної критики хоча б тому, що при встановленні групи крові плям, знайдених на куртці Мосєєнкова Ю. - експерт Солодовнік не користувалась жодними нормативними актами МОЗ України (посилань про це в її висновках немає), методиками МОЗ щодо проведення імунологічних експертиз тощо і тому прийшла до хибних висновків. Хоча вихідні дані згідно цієї експертизи ніким не оспорюються. Річ у тім, що антиген „В” міститься лише в одній групі крові - в ІІІ (по системі АВО), а у вбитого Лобаса Г. була зовсім інша група крові - ІV. Тому даний висновок експерта Солодовнік №250 щодо визначення групи крові плями на куртці Мосєєнкова Ю.В. судом до уваги прийматись не повинен, оскільки це є припущення експерта, а згідно ч.3 ст.62:”Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Це іще раз підтверджує те, що Мосєєнков Ю.В. даного вбивства не вчиняв.
3) показання в якості свідків працівників міліції - оперуповноважених
(о\у ВКР): Редика В.М. - Орленко Ю.П. - Сафонова В.Л. А.с.90.
Слід підкреслити, що при затриманні Мосєєнкова Ю.В. 07.05.05 Редиком В.М., Орленком Ю.П. та Сафоновим В.Л., співробітники міліції не роз’яснили останньому його прав, не надали можливість скористатись телефоном і не дали можливості іншим шляхом повідомити родичів або друзів про своє затримання. Згідно показань свідка Мосєєнкової Ольги Дмитрівни, мами Юрія, о\у Редик Валерій постійно погрожував останній. Перший випадок погроз мав місце в лютому 2007 року, коли о\у Редик В.М., вручаючи повістку-виклик до прокуратури Дніпровського р-ну Мосєєнковій О.Д. - погрожував їй. Говорив, щоби вона не скаржилась на нього нікуди, а то буде гірше. Другий випадок погроз мав місце в залі Дніпровського суду в той день, коли о\у Редик В.М. давав покази суду - в квітні 2009 року.
3-1) свідок - співробітник міліції о\у Сафонов В.Л. повідомив під час допиту в суді 03.04.09, що 07.05.05 „запрошуючи для бесіди” в райвідділ Мосєєнкова Ю.В. до останнього був застосований спецзасіб наручники; і що Мосєєнков Ю.В. казав йому, що у нього (Юрія) в голові є пластина…Але в зв’язку з чим це йому сказав підозрюваний Мосєєнков Ю.В. він не пам’ятає. Натомість пам’ятає, що в його присутності відбиралась так звана „явка з повинною” в кабінеті 301 Дніпровського РВ по вул. Красноткацькій у м.Києві.
3-2) також свідок о\у Сафонов В’ячеслав Леонідович, о\у ВКР МВС України, будучи допитаний в судовому засіданні 03.04.09 повідомив, що в його присутності проводився обшук в квартирі Мосєєнкова Ю.В. Він добре пам’ятає як була вилучена „дубльонка з мєхом”, коротка коричнева шкіряна…(насправді такої речі у Мосєєнкова Юрія і близько не було). Це свідчить про те, що даний співробітник міліції свідомо говорив неправду. І що до його показів про те, що він та його колеги з міліції не застосовували незаконних методів ведення слідства в т.ч. фізичний та психологічний вплив до підозрюваного Мосєєнкова Ю.В., - слід відноситись критично.
3-3) Мосєєнков Ю.В., вказав саме на о\у Сафонова В.Л. та о\у Редика В.М., як на осіб, які били його вдвох неодноразово: як в приміщенні Дніпровського РВ, так і в приміщенні прокуратури Дніпровського району коли здійснювали т.з. „оперативне супроводження” під час слідчих дій в травні 2005 року.
о\у Сафонов В.Л. та о\у Редик В.М. били мого підзахисного, в тому числі головою об стіну, об стіл, об підлогу, - вимагаючи від нього „явки з повинною”.
Показання Мосєєнкова Ю.В. непрямо знаходять свої підтвердження і в матеріалах справи: так, наприклад, о\у Сафонов В.Л. та о\у Редик В.М. були присутні під час обшуку квартири Мосєєнкова Ю.В. ввечорі 07 травня 2005 року. Т.1.а.с.155. А також брали участь у відтворенні обстановки та обставин подій.
4) показання в якості свідка понятого Пархомця Андрія Олексійовича (який був присутнім під час обшуку в квартирі Мосєєнкова Ю. ) - який під час допиту в судовому засіданні 20.01.2009 повідомив суду, що працівники міліції обрали його понятим, як і завжди (свідок повідомив, що він неодноразово залучався правоохоронцями в ролі понятого в рамках слідчих дій і по іншим кримінальним справам), оскільки на той час його дружина займалася нелегальною торгівлею з рук в підземному переході на ст.м.”Дарниця”. Зокрема свідок Пархомець А.О. стверджував в суді, що працівники міліції не застосовували незаконних методів ведення слідства в т.ч. фізичний та психологічний вплив до підозрюваного Мосєєнкова Ю.В. Однак захист вважає, що підстав вірити такому свідку, який по-суті є залежним від міліції, - немає. І що його свідчення також підлягають критичній оцінці. А.с. 155
5) показання свідка - оператора Салюти (який плутався у своїх показаннях, і який не зміг згадати де, коли, з ким, і за яких обставин, і з допомогою якої відеокамери він здійснював відеозапис відтворення обстановки та обставин подій 10.05.05)
part 1 - to be continued.