9. Медитативний Боржомі
До Боржомі ми їхали вже трохи підзадовбані від таких активних пересувань, та й подорож доходила кінця, тож ми вирішили трохи розслабитись, попити водички з джерела, повалятись на лавочках, поглазіти на гори і нікуди більше не бігти. Тим більше, що невеличкий затишний Боржомі цьому дуже сприяв.
Дорогою з Тбілісі до Боржомі ми застопили свою першу фуру з цієї подорожі:
так квітнуть персикові сади )
За кермом другої автівки, що довезла нас від Хашурі прямо до Боржомі, був трушний священник, в рясі і при параді та ще й на ленд-крузері, як і належить усім носителям ряси. На додачу він ще й виявився родичем якогось футболіста "Дніпра" (на жаль, моє незнання наших футболістів не дозволило запам'ятати його прізвище, але підозрюю, що воно грузинське ггг).
Заздалегідь продуманого житла у нас в Боржомі не було, тож просто прийшли в центр і спитали у першої-ліпшої бабусі, де можна переночувати. Бабуся відвела нас до іншої бабусі, де за 200 гривень (20 ларі з людини) ми зняли кімнату в цьому будинку на другому поверсі:
поклали речі і пішли гуляти
Після усіх попередніх відремонтованих, відреставрованих, добудованих та причьосаних грузинських міст, ми думали, що Боржомі теж ретельно підготували до приїзду туристів. Виявилось, що рука Саакашвілі до цього міста ще не дійшла, тому все лишилось в первозданно-радянському вигляді. Ну, майже все.
Одна з головних достопрімічатєльностєй Боржомі - це великий парк, в якому не тільки водоспади, гори та такі омріяні нами лавочки, а й джерело однойменної води.
до джерела топати виявилось далеченько, тож дорогою роздивляємось різні будиночки
Боржомі - містечко для повалятись. Там не хочеться нікуди бігти, типове місто-курорт для заморених від життя тьотічок. Як варіант - для відпочинку з дітьми, бо для них там дофіга всяких атракціонів та майданчиків. Тут хочеться бути повільними, медитувати і просто гуляти, взявшись за руки )
канатна дорога в сезон має працювати, але нам не пощастило (
Ця штука встановлена на честь україно-грузинської дружби і відкривалась Ющенком, в той же день, що і пам'ятник Шевченкові в Тбілісі
доволі затишний парк, але відремонтована та почищена в ньому тільки маленька діляночка, все інше - back to USSR
Навіть саме джерело, здавалось би, мажорної води виглядає скромно. І воно там - лише одне.
Вода, кстаті, якась смердюча, та ще й тепла. Я більше ковтка випити не змогла. Ед же покірно сьорбав халявну Боржомі з величезного стакану і навіть робив вигляд, що йому подобається )
(плачтикові стакани, кстаті, продаються біля входу по гривні, захочете зекономити - можна взяти якусь чашку з собою)
а коли Ед досьорбав один стакан - ще й набрав інший!
Вопщєм потинялись ми до вечора, а коли захотілось поповнити енергію, единий заклад громадської жратви, який ми знайшли - мажорний і дорогущий ресторан "Метрополь". Якось дивно для туристичного міста, нє?
Довелось по-бомжівськи купити хачапурі та ум'яти їх прямо на лавочці, запиваючи вином, захопленим ще в Тбілісі )
Зранку, в рамках акції: "Туристи розслабились" ще трохи повештались містечком туди-сюди
кстаті, пристойний "ресторан" ми зранку в Боржомі таки знайшли - відразу за мостом.
Велика порція шашлика, аджарський хачапурі, дві кави, літр вина, хліб та соус - усе це обійшлось рівно в 100 гривень! Ресторан, йопт! )
тут навіть урни посміхаються ))))
село - як село ))
на останок зафоткали ще одну прозору поліцейську дільницю
І прямо в місті застопили чудового далекобійника, прямо до Кутаїсі!
Водій був трушний, траса послала нам його спеціально, щоб доповнити картину вражень про грузинських водіїв: простий, спілкувастий, з почуттям гумору та нереально дружелюбний. Він постійно повторював "Як круто, що я вас підібрав! Як же мені пощастило!" і навіть хотів наступного дня приїхати в аеропорт, щоб посадити нас на літак. Але, на жаль, не встиг загрузити вантаж в Батумі (
навіть трохи відео зняла на радощах )
Це - просто красива дорога, водій і Ед
А це - таємні зйомки: водій емоційно перекладає нам грузинську пісню ))))
а дорога була чарівна: через перевал та тунелі
ой, застопили Едіка!
В Кутаїсі йшов дощ, тож ми поїли піци в іще одному недорогому місцевому "ресторані", а зранку - полетіли додому )
Дякую, Грузія!
І вам усім пасіба, що читали =)
Попередні частини звіту:
1. Переліт. Кутаїсі (де жити, що їсти, куди бігти)
2. Батумі сонячний та Батумі вечірній
3. Хопа, Финдикли, Різе. Приморські містечка Туреччини
4. Old Tbilisi, new Tbilisi, beautiful Tbilisi!
5. Мцхета та гостинний Сагареджо
6. Кахетія. Хвилясте Сігнахі
7. Місто-муляж Телаві та як ми заробили 10 ларі
8. Азербайджан (Гянджя). Пошуки колориту та мусульманське вино
Дорогою з Тбілісі до Боржомі ми застопили свою першу фуру з цієї подорожі:
так квітнуть персикові сади )
За кермом другої автівки, що довезла нас від Хашурі прямо до Боржомі, був трушний священник, в рясі і при параді та ще й на ленд-крузері, як і належить усім носителям ряси. На додачу він ще й виявився родичем якогось футболіста "Дніпра" (на жаль, моє незнання наших футболістів не дозволило запам'ятати його прізвище, але підозрюю, що воно грузинське ггг).
Заздалегідь продуманого житла у нас в Боржомі не було, тож просто прийшли в центр і спитали у першої-ліпшої бабусі, де можна переночувати. Бабуся відвела нас до іншої бабусі, де за 200 гривень (20 ларі з людини) ми зняли кімнату в цьому будинку на другому поверсі:
поклали речі і пішли гуляти
Після усіх попередніх відремонтованих, відреставрованих, добудованих та причьосаних грузинських міст, ми думали, що Боржомі теж ретельно підготували до приїзду туристів. Виявилось, що рука Саакашвілі до цього міста ще не дійшла, тому все лишилось в первозданно-радянському вигляді. Ну, майже все.
Одна з головних достопрімічатєльностєй Боржомі - це великий парк, в якому не тільки водоспади, гори та такі омріяні нами лавочки, а й джерело однойменної води.
до джерела топати виявилось далеченько, тож дорогою роздивляємось різні будиночки
Боржомі - містечко для повалятись. Там не хочеться нікуди бігти, типове місто-курорт для заморених від життя тьотічок. Як варіант - для відпочинку з дітьми, бо для них там дофіга всяких атракціонів та майданчиків. Тут хочеться бути повільними, медитувати і просто гуляти, взявшись за руки )
канатна дорога в сезон має працювати, але нам не пощастило (
Ця штука встановлена на честь україно-грузинської дружби і відкривалась Ющенком, в той же день, що і пам'ятник Шевченкові в Тбілісі
доволі затишний парк, але відремонтована та почищена в ньому тільки маленька діляночка, все інше - back to USSR
Навіть саме джерело, здавалось би, мажорної води виглядає скромно. І воно там - лише одне.
Вода, кстаті, якась смердюча, та ще й тепла. Я більше ковтка випити не змогла. Ед же покірно сьорбав халявну Боржомі з величезного стакану і навіть робив вигляд, що йому подобається )
(плачтикові стакани, кстаті, продаються біля входу по гривні, захочете зекономити - можна взяти якусь чашку з собою)
а коли Ед досьорбав один стакан - ще й набрав інший!
Вопщєм потинялись ми до вечора, а коли захотілось поповнити енергію, единий заклад громадської жратви, який ми знайшли - мажорний і дорогущий ресторан "Метрополь". Якось дивно для туристичного міста, нє?
Довелось по-бомжівськи купити хачапурі та ум'яти їх прямо на лавочці, запиваючи вином, захопленим ще в Тбілісі )
Зранку, в рамках акції: "Туристи розслабились" ще трохи повештались містечком туди-сюди
кстаті, пристойний "ресторан" ми зранку в Боржомі таки знайшли - відразу за мостом.
Велика порція шашлика, аджарський хачапурі, дві кави, літр вина, хліб та соус - усе це обійшлось рівно в 100 гривень! Ресторан, йопт! )
тут навіть урни посміхаються ))))
село - як село ))
на останок зафоткали ще одну прозору поліцейську дільницю
І прямо в місті застопили чудового далекобійника, прямо до Кутаїсі!
Водій був трушний, траса послала нам його спеціально, щоб доповнити картину вражень про грузинських водіїв: простий, спілкувастий, з почуттям гумору та нереально дружелюбний. Він постійно повторював "Як круто, що я вас підібрав! Як же мені пощастило!" і навіть хотів наступного дня приїхати в аеропорт, щоб посадити нас на літак. Але, на жаль, не встиг загрузити вантаж в Батумі (
навіть трохи відео зняла на радощах )
Це - просто красива дорога, водій і Ед
Click to viewА це - таємні зйомки: водій емоційно перекладає нам грузинську пісню ))))
а дорога була чарівна: через перевал та тунелі
ой, застопили Едіка!
В Кутаїсі йшов дощ, тож ми поїли піци в іще одному недорогому місцевому "ресторані", а зранку - полетіли додому )
Дякую, Грузія!
І вам усім пасіба, що читали =)
Попередні частини звіту:
1. Переліт. Кутаїсі (де жити, що їсти, куди бігти)
2. Батумі сонячний та Батумі вечірній
3. Хопа, Финдикли, Різе. Приморські містечка Туреччини
4. Old Tbilisi, new Tbilisi, beautiful Tbilisi!
5. Мцхета та гостинний Сагареджо
6. Кахетія. Хвилясте Сігнахі
7. Місто-муляж Телаві та як ми заробили 10 ларі
8. Азербайджан (Гянджя). Пошуки колориту та мусульманське вино