1. Переліт. Кутаїсі (де жити, що їсти, куди бігти)
Все починалось з того, що 14 лютого ми з did_panas23 валялись під плєдіком, зайшли на сайт Wizzair, а там тидищь - дешеві квитки в Грузію на квітень! Ну і взяли, чо. Маршрут розписували приблизно, намет не брали взагалі, заздалегідь напробивали вписок та гест-хаусів і полетіли )
Ну ви в курсі, що в кінці березня в Києві було з погодою, тож ми (ну добре - я) трохи побоювалась, що літак застрягне в київських сугробах десь на взльотній смузі і до сонячної Грузії ми так і не потрапимо. А нє - виліт затримали лише на 40 хвилин. Вилітали ми з Жулян.
Маю підозру, що жулянський аеропорт перед ЄВРО відремонтували - бо симпатичний, хоч і невеликий )
в Жулянах є шаровий ВайФай і досить недорога, як для аеропорта, кава - жити можна )
фоткати ніхто не забороняє - повна анархія )
цей рожевенький літачок готується віднести нас в Грузію )
більшість часу вигляд з вікна був приблизно таким:
інколи траплялись гори
а це вже перед посадкою )
Тільки вийшли на грузинську землю і я спрямувала свій об'єктив на красиву картинку: рожевий літак на фоні гір, до мене підбіг злий відповідальний грузинський прикордонник, почав махати руками та ногами і вимагати видалення фотки, мовляв в кадрі зачепився шматочок їхньго стратегічного суперсекретного аеропорту.
Сфоткати аеропорт повністю, буквально через 100 метрів після виходу, було ділом принципа =)
Прилетіли ми, якщо бути точними, не в сам Кутаїсі, а за 14 кілометрів від міста в невеликий недобудований (недоремонтований?) аеропорт. Літаки там вже саджають, а от обмінники валют організувати поки не додумались. Тож кожен іноземець, який прилетів в Грузію будь-звідки опиняється в чудовому становищі: в гаманці долари, маршрутки їздять за ларі, а поміняти гроші ніде. Єдиний варіант - домовитись з таксистом, щоб відвіз за долари (ціни, відповідно, пропорційні).
Але ми ж стопщики, йопт! Тож ідем в напрямку траси, але не встигаємо дійти, як самостопиться грузин, який тим самим літаком прилетів з Києва. Грузину, як ми потім з'ясували, треба було зовсім в іншу сторону, але він відвіз нас в Кутаїсі, акурат під двері нашого гест-хауса, декілька разів питаючи у місцевих дорогу до потрібної вулиці. Так почався наш цьогорічний грузинський автостоп =)
Тепер значить про житло. Кутаїсі - місто не надто туристичне, тож хостелів там поки що практично не побудували. Є досить дорогі готелі і пару гест-хаусів. Один з них нам порадили в автостопній спільноті. Ось він:
Історія десь така: жила собі грузинська бабуся, інколи підробляла здаванням ліжкомісць, аж раптом її адресу опублікували в Lonley Planet - і понеслась! Тепер до бабусі валить народ з усього світу, вона вже навіть вивчила англійську, щоб з усими цими туристами тусіть.
Ліжкомісце в цьому гест-хаусі коштує 15 ларі (75 гривень), в якості бонуса бабуся пригощає домашнім вином. Гаряча вода існує, умови пристойні, місце знаходиться недалеко від центру.
Кому треба, здаю паролі та явки: піднімаєтесь від центральної площі Кутаїсі по вул. Тбілісскій до дома номер 100, повертаєте в провулок навпроти нього і бачите будинок під номером 6. Це і є гест-хаус "Суліко". Про приїзд краще попередити (номер телефона бабусі (0431)24-30-07), але якщо їдете не в сезон, то є шанс отримати ліжко і без бронювання.
Коротше, знайомимось з бабусею, лишаємо речі і йдемо гуляти містом. А там - веснааа!
і труси на пальмах висять ))))))
і поросят в театрі показують )))
Не сказала б, що Кутаїсі - сильно цікаве місто, але для затравки та першого знайомства з Грузією цілком підійде. Півдня достатньо з головою, щоб нагулятись.
фонтан на центральній площі
Канатка коштує 50 тетрі (2,5 грн). Старенька і страшненька, але ще їздить )
вид з канатки
обережно! цей міст веде в депресивний район )
цікаво було б побувати всередині такого будинку ) напевно, скрипить і качається )
теж депресивний район ) тут ринок, і всі чомусь на нас глазіли, як на цирк якийсь )
такий от нетуристичний Кутаїсі
це, кажуть, головний храм в місті, але ми туди так і не дійшли.
Ввечері попили вина прям на лавочці. В Грузії це можна. І курити, і пити у них можна будь-де, але загалом бухати на вулицях в народі якось не прийнято - всі збираються великими компаніями і завалюються в якийсь бар, або в гості. Там п'ють до втрати свідомості і їдуть додому на таксі (воно там доволі дешеве). Тож п'яних на вулиці не зустрінеш, та й взагалі ввечері народу обмаль.
Розпили першу за цю подорож пляшку і пішли собі дрихнуть ) Завтра - в Батумі!
Ну ви в курсі, що в кінці березня в Києві було з погодою, тож ми (ну добре - я) трохи побоювалась, що літак застрягне в київських сугробах десь на взльотній смузі і до сонячної Грузії ми так і не потрапимо. А нє - виліт затримали лише на 40 хвилин. Вилітали ми з Жулян.
Маю підозру, що жулянський аеропорт перед ЄВРО відремонтували - бо симпатичний, хоч і невеликий )
в Жулянах є шаровий ВайФай і досить недорога, як для аеропорта, кава - жити можна )
фоткати ніхто не забороняє - повна анархія )
цей рожевенький літачок готується віднести нас в Грузію )
більшість часу вигляд з вікна був приблизно таким:
інколи траплялись гори
а це вже перед посадкою )
Тільки вийшли на грузинську землю і я спрямувала свій об'єктив на красиву картинку: рожевий літак на фоні гір, до мене підбіг злий відповідальний грузинський прикордонник, почав махати руками та ногами і вимагати видалення фотки, мовляв в кадрі зачепився шматочок їхньго стратегічного суперсекретного аеропорту.
Сфоткати аеропорт повністю, буквально через 100 метрів після виходу, було ділом принципа =)
Прилетіли ми, якщо бути точними, не в сам Кутаїсі, а за 14 кілометрів від міста в невеликий недобудований (недоремонтований?) аеропорт. Літаки там вже саджають, а от обмінники валют організувати поки не додумались. Тож кожен іноземець, який прилетів в Грузію будь-звідки опиняється в чудовому становищі: в гаманці долари, маршрутки їздять за ларі, а поміняти гроші ніде. Єдиний варіант - домовитись з таксистом, щоб відвіз за долари (ціни, відповідно, пропорційні).
Але ми ж стопщики, йопт! Тож ідем в напрямку траси, але не встигаємо дійти, як самостопиться грузин, який тим самим літаком прилетів з Києва. Грузину, як ми потім з'ясували, треба було зовсім в іншу сторону, але він відвіз нас в Кутаїсі, акурат під двері нашого гест-хауса, декілька разів питаючи у місцевих дорогу до потрібної вулиці. Так почався наш цьогорічний грузинський автостоп =)
Тепер значить про житло. Кутаїсі - місто не надто туристичне, тож хостелів там поки що практично не побудували. Є досить дорогі готелі і пару гест-хаусів. Один з них нам порадили в автостопній спільноті. Ось він:
Історія десь така: жила собі грузинська бабуся, інколи підробляла здаванням ліжкомісць, аж раптом її адресу опублікували в Lonley Planet - і понеслась! Тепер до бабусі валить народ з усього світу, вона вже навіть вивчила англійську, щоб з усими цими туристами тусіть.
Ліжкомісце в цьому гест-хаусі коштує 15 ларі (75 гривень), в якості бонуса бабуся пригощає домашнім вином. Гаряча вода існує, умови пристойні, місце знаходиться недалеко від центру.
Кому треба, здаю паролі та явки: піднімаєтесь від центральної площі Кутаїсі по вул. Тбілісскій до дома номер 100, повертаєте в провулок навпроти нього і бачите будинок під номером 6. Це і є гест-хаус "Суліко". Про приїзд краще попередити (номер телефона бабусі (0431)24-30-07), але якщо їдете не в сезон, то є шанс отримати ліжко і без бронювання.
Коротше, знайомимось з бабусею, лишаємо речі і йдемо гуляти містом. А там - веснааа!
і труси на пальмах висять ))))))
і поросят в театрі показують )))
Не сказала б, що Кутаїсі - сильно цікаве місто, але для затравки та першого знайомства з Грузією цілком підійде. Півдня достатньо з головою, щоб нагулятись.
фонтан на центральній площі
Канатка коштує 50 тетрі (2,5 грн). Старенька і страшненька, але ще їздить )
вид з канатки
обережно! цей міст веде в депресивний район )
цікаво було б побувати всередині такого будинку ) напевно, скрипить і качається )
теж депресивний район ) тут ринок, і всі чомусь на нас глазіли, як на цирк якийсь )
такий от нетуристичний Кутаїсі
це, кажуть, головний храм в місті, але ми туди так і не дійшли.
Ввечері попили вина прям на лавочці. В Грузії це можна. І курити, і пити у них можна будь-де, але загалом бухати на вулицях в народі якось не прийнято - всі збираються великими компаніями і завалюються в якийсь бар, або в гості. Там п'ють до втрати свідомості і їдуть додому на таксі (воно там доволі дешеве). Тож п'яних на вулиці не зустрінеш, та й взагалі ввечері народу обмаль.
Розпили першу за цю подорож пляшку і пішли собі дрихнуть ) Завтра - в Батумі!