The Lady of Shalott
"I am half sick of shadows," said
The Lady of Shalott
В час, коли нормальні люди йшли до церкви зі своїми родинами і друзями, щоб посвятити Пасху, і відзначити воскресіння Христа, я писала замовлення про прокляту дівчину, замкнуту у вежі (символічно?).
"Леді Шалотт" Альфреда Теннісона (у російському перекладі назва звучить як "Волшебница Шалотт") - балада з циклу про короля Артура. Власне, там Артур і не згадується зовсім, але менш з тим. Сюжет трагічний. Проклята дівчина ткає полотно у вежі Шалотт на острові, що розташований на річці, що тече у Камелот. Ніхто не знає про неї, вона не може покинути кімнату, навіть для того, аби подивитися у вікно вежі. Все що у неї є - чарівне дзеркало, де відображається те, що діється у світі, і вона на своєму полотні ткає картини, що бачить у дзеркалі. Одного дня, вона бачить рицаря Ланселота, що їде в Камелот. "Прекрасний принц на білому коні", з плюмажем на рицарському шоломі, вражає її настільки, що вона залишає кімнату і кидається до вікна. В цей же час дзеркало тріскається, а полотно рветься. Розуміючи, що скоїлося, непоправиме, вона тікає з вежі, находить на березі річки човен і пише на ньому своє їм'я. Вона пливе в Камелот і співає сумну пісню, але помирає по дорозі. Течія прибиває човен до Камелоту, де Ланселот єдиний наважується підійти до човна, і дивується красі дівчини. Англійський варіант балади тут:
http://www.victorianweb.org/authors/tennyson/los1.html
Критики вважають, що у цьому творі автор писав про долю жінки у Вікторіанському суспільстві - соціально пасивну, залежну від батьків і чоловіка, змушену приховувати свої почуття. Проклята суспільством, вона не може повернутися до цього суспільства, але жити в соціумі, мати друзів, близьких, коханого - це те, що їй найбільше хочеться. Але тут можна також знайти дуже багато трактувань і символів. Що балада не про смерть, а про бажання жити. Що бажання любити настільки сильне, що примушує прорушувати заборони і йти проти долі. Що Леді Шалотт - чарівниця, яка може покохати тільки того, хто зміг би зруйнувати ці чари. Але любов ця - не взаємна. Що самотність - гірше смерті.
У цьому творі так багато можна знайти символів, що мені здалося, що цей твір - про мене, про ту самотність, в якій я зараз топлюся, як у густому теплому киселі. Сиджу дома-на роботі, пишу замовлення, інтернет - моє чарівне дзеркало, де я намагаюся побачити світ. Тільки ніяке чарівне дзеркало не замінить теплої долоні, міцного плеча, дружнього сміху і відчуття, що тебе люблять, і ти комусь потрібна. І я так само не можу втекти зі своєї вежі, зі свого царства, де мене оточують лише тіні
Цей твір - нібито простий, і водночас дуже складний став натхненням для багатох художників, особливо для Джона Вотерхауза :
Джон Вотерхауз
Джон Вотерхауз
Джон Вотерхауз
John Atkinson Grimshaw
Sidney Harold Meteyard