Коли я прихав у Кременець, місто ще спало. Магазини були закриті, а вулиці порожні. Здавалось, місто скоріше мертве, ніж живе. Але о восьмій годині до зупинки під’їхав автобус, з якого почали вибігати студенти, що приїхали на першу пару. Один за одним почали відкриватись крамниці і банки. А за площею самоорганізувався цілий ринок. Місто прокинулось
(
Read more... )