Українська поезія: Остап Сливиньский
СІЗІФ
Перший будинок був надто високий і тонкостінний, і його повалив вітер.
Другий будинок - о, золота галявино! - був дитям завеликої любові, і з нього ми вийшли у різні двері.
Третій будинок мав стояти міцно, як смалений бик, але війна покликала мене руйнувати чуже.
Четвертий будинок мав бути посудиною любові помірної, але одного вечора я став зайвим у ньому.
П’ятий будинок забрали люди на вантажівці і двох мотоциклах.
У шостому будинку моїми були лише руки, що його будували.
Сьомий будинок приходить до мене, як недодивлений сон,
у якому за обіднім столом сидите усі ви, а я щоразу виходжу на ґанок поплакати, і повертаюся, вмиротворений.
23.08.2015
Перший будинок був надто високий і тонкостінний, і його повалив вітер.
Другий будинок - о, золота галявино! - був дитям завеликої любові, і з нього ми вийшли у різні двері.
Третій будинок мав стояти міцно, як смалений бик, але війна покликала мене руйнувати чуже.
Четвертий будинок мав бути посудиною любові помірної, але одного вечора я став зайвим у ньому.
П’ятий будинок забрали люди на вантажівці і двох мотоциклах.
У шостому будинку моїми були лише руки, що його будували.
Сьомий будинок приходить до мене, як недодивлений сон,
у якому за обіднім столом сидите усі ви, а я щоразу виходжу на ґанок поплакати, і повертаюся, вмиротворений.
23.08.2015