Украинская поэзия: Василь Махно
НА БЕРЕЗІ РІКИ
Іванові Демковичу
Того берега вже нема - його відрізали
наче скибку хліба до ранішнього молока
Інші кажуть що він перетворився на острів
і поплив супроти течії - в глибину туману -
і ніхто його ніколи не бачив
і не лежатимуть два хлопчаки на його шовковій траві
бо вони - здається - донині пливуть у його долонях
Вони - ті хлопчаки - продиралися крізь чагарі
аби сховаотися від усіх - і нагадували
двох молодих вужів за вухами яких
жовтий пилок кульбаб
Один з них потягнув сьогодні у тата три карбованці
- зелений папірець з цифрами і буквами -
складений вчетверо дбайливою і ощадливою
рукою селянина. Другий - жовтява кульбаба -
худий подорожник сільських околиць -
сірий горобчик пшениці батьківського розлучення.
У них - злодійське свято - у кишені першого:
великий шоколад. Другий - несе обома руками
пляшку "Ситра". Вони облюбували місце
над берегом річки - в кущах бузку - в лопухах - де повітря пахло
праною білизною і річковою рибою.
Лежали на березі і реготали із безпечності
дорослих.
Не здогадуючись: що одного чекатиме батьків батіг
а другого: співчутливий погляд діда.
Нема вже того берега і ніхто вже не скаже куди
він поплив. Річка змінила русло.
І тільки з туману можна почути:
сміх і плач - шоколад і полин - дитинства.
Збірка віршів «Плавник риби»
(2002)
НА БЕРЕГУ РЕКИ
Этого берега уже нет - его отрезали
как ломоть хлеба к утреннему молоку.
Кое-кто говорит что он превратился в остров
и поплыл против течения - в глубину тумана -
и никто уже больше его не видел
и не будут лежать два мальчика в его шелковой траве
ведь они - так кажется - до сих пор плывут в его ладонях
Они - эти мальчишки - продираются сквозь заросли
чтобы спрятаться ото всех - и напоминают
двух молодых ужей за ушами которых
желтая пыльца одуванчиков
Один из них сегодня стащил у отца три рубля
- зеленую бумажку с цифрами и буквами -
сложенную вчетверо заботливой и бережливой
рукой крестьянина. Другой - желтый одуванчик -
тощий подорожник сельских околиц -
серый воробышек в пшенице родительского развода.
У них - лиходейский праздник - в кармане у первого:
большая шоколадка. Второй - несет обеими руками
бутылку "Ситро". Они облюбовали место
над берегом реки - в кустах сирени - в лопухах - где пахнет
выстиранным бельем и речною рыбой.
Лежат на берегу и смеются над ротозейством
взрослых.
Не догадываясь: что одного ждет отцовский кнут
а другого: сочувственный взгляд деда.
Нет уже этого берега и никто не скажет куда
он уплыл. Река изменила русло.
И только из тумана можно услышать:
смех и плач - шоколад и полынь - детства.
Перевод Станислава Бельского
Іванові Демковичу
Того берега вже нема - його відрізали
наче скибку хліба до ранішнього молока
Інші кажуть що він перетворився на острів
і поплив супроти течії - в глибину туману -
і ніхто його ніколи не бачив
і не лежатимуть два хлопчаки на його шовковій траві
бо вони - здається - донині пливуть у його долонях
Вони - ті хлопчаки - продиралися крізь чагарі
аби сховаотися від усіх - і нагадували
двох молодих вужів за вухами яких
жовтий пилок кульбаб
Один з них потягнув сьогодні у тата три карбованці
- зелений папірець з цифрами і буквами -
складений вчетверо дбайливою і ощадливою
рукою селянина. Другий - жовтява кульбаба -
худий подорожник сільських околиць -
сірий горобчик пшениці батьківського розлучення.
У них - злодійське свято - у кишені першого:
великий шоколад. Другий - несе обома руками
пляшку "Ситра". Вони облюбували місце
над берегом річки - в кущах бузку - в лопухах - де повітря пахло
праною білизною і річковою рибою.
Лежали на березі і реготали із безпечності
дорослих.
Не здогадуючись: що одного чекатиме батьків батіг
а другого: співчутливий погляд діда.
Нема вже того берега і ніхто вже не скаже куди
він поплив. Річка змінила русло.
І тільки з туману можна почути:
сміх і плач - шоколад і полин - дитинства.
Збірка віршів «Плавник риби»
(2002)
НА БЕРЕГУ РЕКИ
Этого берега уже нет - его отрезали
как ломоть хлеба к утреннему молоку.
Кое-кто говорит что он превратился в остров
и поплыл против течения - в глубину тумана -
и никто уже больше его не видел
и не будут лежать два мальчика в его шелковой траве
ведь они - так кажется - до сих пор плывут в его ладонях
Они - эти мальчишки - продираются сквозь заросли
чтобы спрятаться ото всех - и напоминают
двух молодых ужей за ушами которых
желтая пыльца одуванчиков
Один из них сегодня стащил у отца три рубля
- зеленую бумажку с цифрами и буквами -
сложенную вчетверо заботливой и бережливой
рукой крестьянина. Другой - желтый одуванчик -
тощий подорожник сельских околиц -
серый воробышек в пшенице родительского развода.
У них - лиходейский праздник - в кармане у первого:
большая шоколадка. Второй - несет обеими руками
бутылку "Ситро". Они облюбовали место
над берегом реки - в кустах сирени - в лопухах - где пахнет
выстиранным бельем и речною рыбой.
Лежат на берегу и смеются над ротозейством
взрослых.
Не догадываясь: что одного ждет отцовский кнут
а другого: сочувственный взгляд деда.
Нет уже этого берега и никто не скажет куда
он уплыл. Река изменила русло.
И только из тумана можно услышать:
смех и плач - шоколад и полынь - детства.
Перевод Станислава Бельского