Украинская поэзия: Остап Сливинский
Yesus Christ
І в призначений день
Усі ми вийдемо звідси, ніби з кінотеатру,
В гарячий порожній двір, де нема ні душі,
Тільки cонце й підрізане коротко гілля дерев.
Наберемо в легені
гаряче порожнє повітря.
А Він догорятиме там, на померклій сцені,
Як смолоскип на площі, де розбіглися демонстранти,
Під дощем, на вітрі придуманих Ним морів.
Буде стояти і вказувати нікому на двері,
Які назавжди відчинились.
И в назначенный день
Все мы выйдем отсюда, словно из кинотеатра,
В жаркий пустой двор, где нет ни души,
Только солнце и подрезанные коротко ветки деревьев.
Наберем в легкие
Жаркий пустой воздух.
А Он будет догорать там, на померкшей сцене,
Как факел на площади, где разбежались демонстранты,
Под дождем, на ветру придуманных Им морей.
Будет стоять и указывать никому на двери,
Которые навсегда открылись.
***
То була для нас ризикована іграшка:
стати біля самого краю лісу і крикнути туди щось образливе,
а тоді бігти, не озираючись.
Потім біг відлунював навіть у сні - простий танець
світу,
який присідав і випростовувався в нас перед очима, скидаючи
в русі кілька пожовклих листків.
І треба було заглушувати власні кроки, тому ми насипали
повні кишені дрібних ключиків і монет,
і голосно брязкали, біжучи - недорослі
кентаври з головами в тіні й п’ятами у яскравому світлі,
у бризках води, яка була на нашому боці, - ми тікали й розхлюпувались,
як повні по вінця склянки на столі,
де танцює хтось дуже великий.
Это была для нас рискованная игрушка:
встать у самого края леса и крикнуть туда что-то обидное,
а тогда бежать, не озираясь.
Потом бег отзывался даже во сне - простой танец
света,
который приседал и выпрямлялся у нас перед глазами, сбрасывая
в движении несколько пожелтевших листков.
И нужно было заглушать собственные шаги, поэтому мы насыпали
полные карманы мелких ключиков и монет,
и громко звенели на бегу - недоросли
кентавры с головами в тени и пятками в ярком свете,
в брызгах воды, что была на нашей стороне, - мы бежали и разбрызгивались,
как полные до краев стаканы на столе,
где танцует кто-то очень большой.
Перевод с украинского Анастасии Афанасьевой
І в призначений день
Усі ми вийдемо звідси, ніби з кінотеатру,
В гарячий порожній двір, де нема ні душі,
Тільки cонце й підрізане коротко гілля дерев.
Наберемо в легені
гаряче порожнє повітря.
А Він догорятиме там, на померклій сцені,
Як смолоскип на площі, де розбіглися демонстранти,
Під дощем, на вітрі придуманих Ним морів.
Буде стояти і вказувати нікому на двері,
Які назавжди відчинились.
И в назначенный день
Все мы выйдем отсюда, словно из кинотеатра,
В жаркий пустой двор, где нет ни души,
Только солнце и подрезанные коротко ветки деревьев.
Наберем в легкие
Жаркий пустой воздух.
А Он будет догорать там, на померкшей сцене,
Как факел на площади, где разбежались демонстранты,
Под дождем, на ветру придуманных Им морей.
Будет стоять и указывать никому на двери,
Которые навсегда открылись.
***
То була для нас ризикована іграшка:
стати біля самого краю лісу і крикнути туди щось образливе,
а тоді бігти, не озираючись.
Потім біг відлунював навіть у сні - простий танець
світу,
який присідав і випростовувався в нас перед очима, скидаючи
в русі кілька пожовклих листків.
І треба було заглушувати власні кроки, тому ми насипали
повні кишені дрібних ключиків і монет,
і голосно брязкали, біжучи - недорослі
кентаври з головами в тіні й п’ятами у яскравому світлі,
у бризках води, яка була на нашому боці, - ми тікали й розхлюпувались,
як повні по вінця склянки на столі,
де танцює хтось дуже великий.
Это была для нас рискованная игрушка:
встать у самого края леса и крикнуть туда что-то обидное,
а тогда бежать, не озираясь.
Потом бег отзывался даже во сне - простой танец
света,
который приседал и выпрямлялся у нас перед глазами, сбрасывая
в движении несколько пожелтевших листков.
И нужно было заглушать собственные шаги, поэтому мы насыпали
полные карманы мелких ключиков и монет,
и громко звенели на бегу - недоросли
кентавры с головами в тени и пятками в ярком свете,
в брызгах воды, что была на нашей стороне, - мы бежали и разбрызгивались,
как полные до краев стаканы на столе,
где танцует кто-то очень большой.
Перевод с украинского Анастасии Афанасьевой