(no subject)

[anti_lo]

***
У гіпермрмаркеті, серед цементу, фарб і піску,
Де світ сповитий дротами й цвяхами всіяний,
Хлопець повз шафи катав на платформеному візку
Дівчинку з чайником у руках -- свою вагітну дружину.
І погляд її невагомо торкався речей і людей,
І світ його обертався навколо її живота.
І з того часу думка від мене не йде,
Що справжнє щастя -- річ насправді дуже проста.
Воно -- з тих законів, які зумовили рух планет,
І рівноважили світлом зірок пітьму в'язку.
І я тихенько щовечора прошу лише про одне:
"Господи, хай чоловік покатає мене, вагітну, на платформеному візку"