Занотовуючи поспіхом
Сьогодні взяла участь у заході "З вишиванкою в дорозі". Усі бажаючі колективно малювали в центрі міста традиційний український орнамент до Дня незалежності. Вийшло красиво. Та й сам процес веселий був. От тільки доводилось багато разів повторювати одні й ті самі відповіді на одні й ті самі запитання:
-- Це вишиванка.
-- Це фарби з кольорової крейди.
-- Ні, мене ніхто не змушував, ми з власного бажання.
-- Ні, я не студентка інституту культури (за студентку, звісно, "мерсі за компліман"). І малюю просто так.
-- Ні, це не до приїзду президента.
-- Ні, тут немає політичного підтексту.
-- Чесне слово, це безкоштовно.
Спостереження. Іноземні студенти, що проходили повз нас, одразу починали радісно посміхатися, фотографувати собі на пам'ять та проситися допомогти розфарбовувати схему. "Наші люди" довго й підозріло випитували "Що ви тут пишете? Вишиванка? Навіщо?", "Дєвочка, ну скажи чесно, хто вас змусив це робити?" та "За кого агітуєте?". Дехто щиро дивувався, що завтра свято -- День Незалежності. Дехто, допитавши про всі ідеологічні підтексти, просив пензлика, щоб "залишити і свій слід в історії". Найвдячніші учасники -- діти з мамами. Малювали радісно, старанно й не вимагали жодних зізнань :-)
А ще завтра у нас знову рукодільна вичтавка. Сьогодні завозила туди роботи, щоб заздалегідь розставити. Й одразу занурилась в дивовижну, ні з чим незрівнянну атмосферу... Там дійсно якесь особливе повітря. Туди приходять, щоб просто поспілкуватися, помилуватися рукотворними дивами й повірити, що чарівники живуть серед нас... Я так за цим усім скучила! І страшенно рада, що знову туди потраплю
-- Це вишиванка.
-- Це фарби з кольорової крейди.
-- Ні, мене ніхто не змушував, ми з власного бажання.
-- Ні, я не студентка інституту культури (за студентку, звісно, "мерсі за компліман"). І малюю просто так.
-- Ні, це не до приїзду президента.
-- Ні, тут немає політичного підтексту.
-- Чесне слово, це безкоштовно.
Спостереження. Іноземні студенти, що проходили повз нас, одразу починали радісно посміхатися, фотографувати собі на пам'ять та проситися допомогти розфарбовувати схему. "Наші люди" довго й підозріло випитували "Що ви тут пишете? Вишиванка? Навіщо?", "Дєвочка, ну скажи чесно, хто вас змусив це робити?" та "За кого агітуєте?". Дехто щиро дивувався, що завтра свято -- День Незалежності. Дехто, допитавши про всі ідеологічні підтексти, просив пензлика, щоб "залишити і свій слід в історії". Найвдячніші учасники -- діти з мамами. Малювали радісно, старанно й не вимагали жодних зізнань :-)
А ще завтра у нас знову рукодільна вичтавка. Сьогодні завозила туди роботи, щоб заздалегідь розставити. Й одразу занурилась в дивовижну, ні з чим незрівнянну атмосферу... Там дійсно якесь особливе повітря. Туди приходять, щоб просто поспілкуватися, помилуватися рукотворними дивами й повірити, що чарівники живуть серед нас... Я так за цим усім скучила! І страшенно рада, що знову туди потраплю