(no subject)
В мене була тривала мовчанка тут. Бо про "Євромайдан" і політику говорила скрізь, де тільки можна, писала скрізь, куди тільки був доступ, перезнайомилась з такою кількістю людей, що просто в голові не вкладається, сперечалась, дискутувала, часом сварилась, щось комусь доводила, ображалась, дослухалась до мудрих думок, хвилювалась...і втомилась. Тому сьогодні знову ж таки послухаю свою бабцю і скажу: "Не було би злого, щоб на добре не вийшло".
Попереджаю: якщо вам не подобається тема майданів-патріотизму-політики і т.д., то просто проігнорте цей пост.
Так от, позитивні сторони Євромайданів:
1. Що мене найбільше здивувало: Схід не спить! Стільки людей відкрито підтримує все, що зараз відбувається! І отам справжня боротьба розгортається. Бо, якщо в нас мер підтримує людей, то в деяких містах на Сході влада абсолютно не хоче дослухатись до них.
2. А от, що не кажіть, постійні нарікання бабусь "ах, яка ж тепер молодь пішла" не знаходять свого виправдання. Бо саме молоді люди підняли людей з диванів спочатку в соцмережах, а потім на вулицях. І успішно продовжують це робити. Вони нічого і нікого не бояться! Пишаюсь цими хлопцями і дівчатами!
3. Майдан дає зрозуміти, хто є хто) Друг пізнається в біді, людина пізнається в революції. Зразу стає очевидним, хто дотримується позиції "моя хата скраю", хто скептично лишається осторонь всього, хто готовий активно діяти, а хто загрібає жар чужими руками.
4. А в нас виявляється є чудові журналісти. І я зараз не про тих чотирьох, що сиділи на першому круглому столі.
5. Це особисто для мене найважливіше, бо я людина творча (навіть не дивлячись на диплом бухгалтера). Як багатогранно проявляють себе люди на майданах. Як творчо вони підходять до всього. На кожного просто посипалось, як з великого мішка, натхнення. Особисто в мене купа ідей: починаючи з прози, закінчуючи колекцією одягу.
6. Нарешті, я відчула, що не сама! Бо, коли бачила якусь несправедливість, то починала з нею боротись. І в ту боротьбу пліч-о-пліч зі мною не кожен рвався. Пояснювалось все безнадією, страхом, пригніченістю. А тепер я розумію, що ми всі один одному підтримка. Що я не єдиний Бетмен, який бореться зі злом (пробачте за вихваляння). Таких Бетменів в нас цілі Майдани.
7. Є ще в кожному з нас козацький дух!!! Живе він! Он яку Січ в центрі Києва вибудували, які стратегії понавидумували, як все організували! Нам би отамана сильного і мудрого! Хоч би знайшовся!
8. Бачити, як примирились представники різних конфесій, як думають і діють в одному напрямку, як нарешті зрозуміли, що вище за все Бог і служіння один одному - от те, до чого ми так постійно прагнули, і чого нам важко здобути було.
9. Список можна продовжувати і я пропоную кожному написати, що позитивного особисто ви бачите в революції. Але ще одне, чого не можна залишати без уваги. Я (і думаю ще багато хто з нас) зрозуміли нарешті, що таке сімейні цінності. Коли пережили ніч побиття студентів. Їх родини відчули біль, страх, і надзвичайну любов один до одного. Всі, хто бачив ті жахливі кадри, уявив себе, або своїх близьких на місці тих людей. Коли ми вийшли на Майдани, ми відчули єднання між собою, як між народом. Ми нарешті зрозуміли, що таке нація! Що це не слова, що це не просто "жити на одній адміністративно-територіальній одиниці". Нація - це коли брат за брата, коли ти відчуваєш любов до всіх людей, які тебе оточують, коли ти для них готуєш їсти, приносиш їм одяг, піклуєшся про їх здоров"я, везеш їх своїм авто в Київ, пускаєш їх ночувати в свою домівку, під звуки дзвонів біжиш щодуху серед ночі на Майдан, бо їх б"ють, витягаєш з-під ніг "Беркутів" розтрощених до крові людей, не мовчиш, думаєш про всіх них, коли відповідаєш "Героям Слава"...... Це речення може бути безкінечне!!!
Останнє, що хочу сказати: я нарешті зрозуміла, що таке нація, що таке патріотизм, і що таке любов до землі, яка тебе народила!
Слава Україні!
Попереджаю: якщо вам не подобається тема майданів-патріотизму-політики і т.д., то просто проігнорте цей пост.
Так от, позитивні сторони Євромайданів:
1. Що мене найбільше здивувало: Схід не спить! Стільки людей відкрито підтримує все, що зараз відбувається! І отам справжня боротьба розгортається. Бо, якщо в нас мер підтримує людей, то в деяких містах на Сході влада абсолютно не хоче дослухатись до них.
2. А от, що не кажіть, постійні нарікання бабусь "ах, яка ж тепер молодь пішла" не знаходять свого виправдання. Бо саме молоді люди підняли людей з диванів спочатку в соцмережах, а потім на вулицях. І успішно продовжують це робити. Вони нічого і нікого не бояться! Пишаюсь цими хлопцями і дівчатами!
3. Майдан дає зрозуміти, хто є хто) Друг пізнається в біді, людина пізнається в революції. Зразу стає очевидним, хто дотримується позиції "моя хата скраю", хто скептично лишається осторонь всього, хто готовий активно діяти, а хто загрібає жар чужими руками.
4. А в нас виявляється є чудові журналісти. І я зараз не про тих чотирьох, що сиділи на першому круглому столі.
5. Це особисто для мене найважливіше, бо я людина творча (навіть не дивлячись на диплом бухгалтера). Як багатогранно проявляють себе люди на майданах. Як творчо вони підходять до всього. На кожного просто посипалось, як з великого мішка, натхнення. Особисто в мене купа ідей: починаючи з прози, закінчуючи колекцією одягу.
6. Нарешті, я відчула, що не сама! Бо, коли бачила якусь несправедливість, то починала з нею боротись. І в ту боротьбу пліч-о-пліч зі мною не кожен рвався. Пояснювалось все безнадією, страхом, пригніченістю. А тепер я розумію, що ми всі один одному підтримка. Що я не єдиний Бетмен, який бореться зі злом (пробачте за вихваляння). Таких Бетменів в нас цілі Майдани.
7. Є ще в кожному з нас козацький дух!!! Живе він! Он яку Січ в центрі Києва вибудували, які стратегії понавидумували, як все організували! Нам би отамана сильного і мудрого! Хоч би знайшовся!
8. Бачити, як примирились представники різних конфесій, як думають і діють в одному напрямку, як нарешті зрозуміли, що вище за все Бог і служіння один одному - от те, до чого ми так постійно прагнули, і чого нам важко здобути було.
9. Список можна продовжувати і я пропоную кожному написати, що позитивного особисто ви бачите в революції. Але ще одне, чого не можна залишати без уваги. Я (і думаю ще багато хто з нас) зрозуміли нарешті, що таке сімейні цінності. Коли пережили ніч побиття студентів. Їх родини відчули біль, страх, і надзвичайну любов один до одного. Всі, хто бачив ті жахливі кадри, уявив себе, або своїх близьких на місці тих людей. Коли ми вийшли на Майдани, ми відчули єднання між собою, як між народом. Ми нарешті зрозуміли, що таке нація! Що це не слова, що це не просто "жити на одній адміністративно-територіальній одиниці". Нація - це коли брат за брата, коли ти відчуваєш любов до всіх людей, які тебе оточують, коли ти для них готуєш їсти, приносиш їм одяг, піклуєшся про їх здоров"я, везеш їх своїм авто в Київ, пускаєш їх ночувати в свою домівку, під звуки дзвонів біжиш щодуху серед ночі на Майдан, бо їх б"ють, витягаєш з-під ніг "Беркутів" розтрощених до крові людей, не мовчиш, думаєш про всіх них, коли відповідаєш "Героям Слава"...... Це речення може бути безкінечне!!!
Останнє, що хочу сказати: я нарешті зрозуміла, що таке нація, що таке патріотизм, і що таке любов до землі, яка тебе народила!
Слава Україні!