Хаапсалу: двірець і залізничний скансен
дивіться також:
Замок Хаапсалу
прогулянка містом
Остання частина розповіді про Хаапсалу буде присвячена залізничному вокзалу і залізниці, якої, на жаль, вже немає. Вона була розібрана зовсім нещодавно. Проте зберігся шикарна дерев’яна будівля двірця, в якій зараз розташовано залізничний музей. А на колишній станції та навколо неї діє Естонський залізничний музей з рухомим складом та багатьма господарськими спорудами, які мають відношення до залізниці.
Перша залізниця в Естонії, що зв'язала Палдіски й Санкт-Петербург, була відкрита для руху в 1870 році. Це викликало швидкий розвиток усієї економіки. Стали будуватися й внутрішні лінії: так, в 1896 році було завершене будівництво першої вузькоколійної залізної дороги Валга - Пярну. У Хаапсалу в цей час курорт тільки почав активно розбудовуватися, а місто, де були виявлені лікувальні грязі, вже давно приймав відпочиваючих, і був дуже добре відомий навіть членам імператорської родини, які із задоволенням приїжджали сюди лікуватися. Тому, коли в 1902 році почали прокладати залізничну вітку від Кейла до Хаапсалу, і вирішили на кінцевій станції побудувати вокзал, який був би гідним зустрічати царських гостей.
(панорама клікабельна!)
Проект будинку двірця, розроблений академіком архітектури Карлом Вергеймом і інженером В. Вестфаленом, був затверджений вже 19 жовтня 1904 року. Однак головна частина проекту - салон для прийняття вищих персон - була прийнята тільки 28 червня 1905 року.
Для спорудження станції низька ділянка на краю міського цвинтаря була засипана землею, і за два роки за допомогою місцевих робітників тут побудували вокзал. Крім імператорського павільйону, у нього входив зал для пасажирів другого класу, на території розташовувалися резервуари з водою, депо з майстернями для виробництва дрібного ремонту й склади для зберігання матеріалів і робочих інструментів. Відразу після закінчення будівництва будинку вокзалу була впорядкована територія всієї станції: навколо були розбиті газони й квітники. В 1908 році вокзальну площу вимостили брущаткою й поставили дерев'яне огородження.
Комплекс вокзалу був виконаний у стилі мереживного зодчества й був зовсім не схожий на типові для того часу будинку станцій. Із зали очікування можна було потрапити в кабінет начальника вокзалу, у приміщення службовців, до телеграфістів і до чергового поліцейському. Тут же перебували спеціальні кімнати для дам, буфет і каси. У залах були розставлені типові меблі того часу, однак буфет віддали перевагу обладнати стародавніми дубовими столами й стільцями.
Імператорський павільйон, як це випливає з його назви, був задуманий винятково для імператора й членів його родини. Там було кілька кімнат, з яких у два самі більші минулому влаштовані кімната відпочинку Миколи II і будуар імператриці Олександри Федорівни. Пізніше в цих апартаментах відкрили вокзальний готель. Зараз там перебувають експозиції Музею естонських залізниць.
Між імператорським павільйоном і залу чекання перебувала 39-метрова відкрита (але під дахом) галерея, яка в окремі періоди використовувалася як літнє кафе. З галереї попадаєш прямо на перон. До речі, це був самий довгий перон того часу із усіх існуючих на російських залізницях станцій - 216 метрів: саме стільки було потрібно, щоб прийняти царський склад.
У радянський час будинок хаапсалуского вокзалу користувалося любов'ю кінематографістів: його часто знімали в якості декорацій, оскільки він зберігся без особливих змін. Єдиний капітальний ремонт проходив в 50-х роках минулого сторіччя. Перед тем, як відкрити музей, будинок ще раз відреставрували, і він знову радує око тонкими шпилями башточок і різьбленими лиштвами вікон.
Сьогодні залізнична лінія діє тільки на ділянці Кейла - Рийзипере (24 кілометра). Ця ділянка - одноколійна, електрифікована, використовується винятково для пасажирського руху. Ділянка Рийзипере - Хаапсалу (54 кілометра) і далі до Рохукюла (ще 8 кілометрів) повністю розібрана. Перспективи його відновлення в недалекому майбутньому відсутні.
На станції Хаапсалу Естонський залізничний музей (ширококолійного рухливого складу - музей вузькоколійного рухливого складу перебуває в Лавассаре). Музей був створений у ті часи, коли залізниця на ділянці Рийзипере - Хаапсалу діяла. Наявні зразки рухливого складу доставлялися в музей на своїх осях. Путі станції Хаапсалу збереглися, на них розміщені натуральні зразки різного ширококолійного рухливого складу.
У результаті знищення залізної дороги Рийзипере - Хаапсалу музей виявився відірваний від залізничної мережі. Завезення в музей нових експонатів стало складністю - тепер це можливо тільки за допомогою великовантажних автомобілів. Деякі експонати музею перебувають у робочому стані й іноді їздять по його шляхах. Таким чином, у Хаапсалу з'явилася ізольована ширококолійна залізниця невеликих розмірів. Але це - той випадок, коли поява «ізольованої залізної дороги» не викликає ні найменшої радості...
Багажне відділення:
Туалет (розмито вийшло, бо був сильний дощ):
Вантажна платформа:
Стрілки:
Водокачка:
Депо:
Водонапірна башта:
Господарські приміщенні (нині - житлові):
Використана інформація з сайту про залізницю: http://sbchf.narod.ru/02/haapsalu.html
Замок Хаапсалу
прогулянка містом
Остання частина розповіді про Хаапсалу буде присвячена залізничному вокзалу і залізниці, якої, на жаль, вже немає. Вона була розібрана зовсім нещодавно. Проте зберігся шикарна дерев’яна будівля двірця, в якій зараз розташовано залізничний музей. А на колишній станції та навколо неї діє Естонський залізничний музей з рухомим складом та багатьма господарськими спорудами, які мають відношення до залізниці.
Перша залізниця в Естонії, що зв'язала Палдіски й Санкт-Петербург, була відкрита для руху в 1870 році. Це викликало швидкий розвиток усієї економіки. Стали будуватися й внутрішні лінії: так, в 1896 році було завершене будівництво першої вузькоколійної залізної дороги Валга - Пярну. У Хаапсалу в цей час курорт тільки почав активно розбудовуватися, а місто, де були виявлені лікувальні грязі, вже давно приймав відпочиваючих, і був дуже добре відомий навіть членам імператорської родини, які із задоволенням приїжджали сюди лікуватися. Тому, коли в 1902 році почали прокладати залізничну вітку від Кейла до Хаапсалу, і вирішили на кінцевій станції побудувати вокзал, який був би гідним зустрічати царських гостей.
(панорама клікабельна!)
Проект будинку двірця, розроблений академіком архітектури Карлом Вергеймом і інженером В. Вестфаленом, був затверджений вже 19 жовтня 1904 року. Однак головна частина проекту - салон для прийняття вищих персон - була прийнята тільки 28 червня 1905 року.
Для спорудження станції низька ділянка на краю міського цвинтаря була засипана землею, і за два роки за допомогою місцевих робітників тут побудували вокзал. Крім імператорського павільйону, у нього входив зал для пасажирів другого класу, на території розташовувалися резервуари з водою, депо з майстернями для виробництва дрібного ремонту й склади для зберігання матеріалів і робочих інструментів. Відразу після закінчення будівництва будинку вокзалу була впорядкована територія всієї станції: навколо були розбиті газони й квітники. В 1908 році вокзальну площу вимостили брущаткою й поставили дерев'яне огородження.
Комплекс вокзалу був виконаний у стилі мереживного зодчества й був зовсім не схожий на типові для того часу будинку станцій. Із зали очікування можна було потрапити в кабінет начальника вокзалу, у приміщення службовців, до телеграфістів і до чергового поліцейському. Тут же перебували спеціальні кімнати для дам, буфет і каси. У залах були розставлені типові меблі того часу, однак буфет віддали перевагу обладнати стародавніми дубовими столами й стільцями.
Імператорський павільйон, як це випливає з його назви, був задуманий винятково для імператора й членів його родини. Там було кілька кімнат, з яких у два самі більші минулому влаштовані кімната відпочинку Миколи II і будуар імператриці Олександри Федорівни. Пізніше в цих апартаментах відкрили вокзальний готель. Зараз там перебувають експозиції Музею естонських залізниць.
Між імператорським павільйоном і залу чекання перебувала 39-метрова відкрита (але під дахом) галерея, яка в окремі періоди використовувалася як літнє кафе. З галереї попадаєш прямо на перон. До речі, це був самий довгий перон того часу із усіх існуючих на російських залізницях станцій - 216 метрів: саме стільки було потрібно, щоб прийняти царський склад.
У радянський час будинок хаапсалуского вокзалу користувалося любов'ю кінематографістів: його часто знімали в якості декорацій, оскільки він зберігся без особливих змін. Єдиний капітальний ремонт проходив в 50-х роках минулого сторіччя. Перед тем, як відкрити музей, будинок ще раз відреставрували, і він знову радує око тонкими шпилями башточок і різьбленими лиштвами вікон.
Сьогодні залізнична лінія діє тільки на ділянці Кейла - Рийзипере (24 кілометра). Ця ділянка - одноколійна, електрифікована, використовується винятково для пасажирського руху. Ділянка Рийзипере - Хаапсалу (54 кілометра) і далі до Рохукюла (ще 8 кілометрів) повністю розібрана. Перспективи його відновлення в недалекому майбутньому відсутні.
На станції Хаапсалу Естонський залізничний музей (ширококолійного рухливого складу - музей вузькоколійного рухливого складу перебуває в Лавассаре). Музей був створений у ті часи, коли залізниця на ділянці Рийзипере - Хаапсалу діяла. Наявні зразки рухливого складу доставлялися в музей на своїх осях. Путі станції Хаапсалу збереглися, на них розміщені натуральні зразки різного ширококолійного рухливого складу.
У результаті знищення залізної дороги Рийзипере - Хаапсалу музей виявився відірваний від залізничної мережі. Завезення в музей нових експонатів стало складністю - тепер це можливо тільки за допомогою великовантажних автомобілів. Деякі експонати музею перебувають у робочому стані й іноді їздять по його шляхах. Таким чином, у Хаапсалу з'явилася ізольована ширококолійна залізниця невеликих розмірів. Але це - той випадок, коли поява «ізольованої залізної дороги» не викликає ні найменшої радості...
Багажне відділення:
Туалет (розмито вийшло, бо був сильний дощ):
Вантажна платформа:
Стрілки:
Водокачка:
Депо:
Водонапірна башта:
Господарські приміщенні (нині - житлові):
Використана інформація з сайту про залізницю: http://sbchf.narod.ru/02/haapsalu.html