Одного
ранку разом з
tavarishche і його дівчиною Олею захоплені вагонами, які простягались
над горизонтом, хмари змішувались з
будівлями, ліси розростались у сади парків і паркани співали тваринами та гострими
птахами.
Місто
мовчки неіндетифікувалось із побаченим довкола, не було веж сповнених людьми, не гамірно, та всечасно відчувались завади
сприйняття. Спинились неподалік центру,
холодні стіни, замішанні у старовинних винах двояких покупців,
подорожуючих… Замкненні вікна гуртували
вузькі вулички, у коридорах, зручних для гри в шахи, крісла і стелі у тортурах
часу спиняють мову на моду, відчуття перебування у модулі далеких 90….
Подорож
у Галич.
Ми
плямкали полями, збентеженими через заздрість весни, провіднімали здивовані
сходи церков і усміхались…. Холод руйнував хабар одежі, ховаючи фотоапарат у
рукавицю з вільною позицією пальців, тамував подив горизонт…. Дикі дерева
обабіч дороги стриміли кажанами і розплетені вітки виймали із порожнечі дива наступної Весни..
Понурений
в селища старий міст, крізь крихти проглядається ріка..
Відчутно
шкодую за не візит у нічне життя міста…