(no subject)
Я тебе не люблю...
Я ніколи тебе не любив.
Це лиш тільки гормони, горілка і кава.
Грім ударив зненацька - блискавкою засліпив
І здалося на мить, що це зірка щаслива упала.
Я тебе не люблю...
Я ніколи тебе не любив.
Просто взяв що тоді опинилось мені під рукою.
Випадкове весло і мій човен кудись понесло,
І за зіркою я загадав «хай пливе...
Тільки поруч з тобою».
Я тебе не люблю...
Я ніколи тебе не любив.
Це лиш відблиски сну,
тільки відзвук юнацької мрії.
Просто зірка дурна поламала мій спосіб життя.
Ми зустрілись намарне, лиш початок був вартий надії.
Я ніколи тебе не любив.
Недоцільно, ніяк.
Все в нас різне, все проти.
Не варто, не треба.
Це лиш дим у очах.
Випадковість це жах.
Kраще йди і забудь мене швидше.
Так краще для тебе.
Він ровесник тобі.
Молодий і стрункий.
Все у вас вже складається як у людей.
Все так має бути.
Барабани, гітара шалена, фортепян і бас грають вальс.
І я вслухаюсь у волю, з кайданів кохання розкутий.
Все чудово, іди.
Най щастить без біди.
Я ніколи тебе не любив.
Всім так легше тепер буде жити.
Він гарніший і край.
Прощавай.
Прощавай.
Я ніколи ...
Я ніколи.
Без тебе не можу.
Не можу без тебе ...
Жити.
Юрко Покальчук
