За все треба платити
Класична ситуація про дві новини.
Перша новина хороша: Віктор Федорович на зустрічі з фракцією ПР (а по суті з однопартійцями) заявив про «остаточне» рішення щодо євроінтеграції. Тут також не без питань. Остаточні рішення в даному випадку все одно що останні китайські поперередження у 60-70 роках. Та й окрім двосторонньої декларативності немає нічого зараз, як не буде нічого реального навіть після можливого підписання омріяної угоди про асоціацію. Просто торги перейдуть у іншу площину і на більш високих ставках.
Але це все одно краще, ніж було б навпаки.
Друга новина, як водиться, погана. Її не чутно у ЗМІюшнику, але вона зрозуміла, бо витікає з першої. Затяжний етап торгів на два фронти, схоже, виграла влада - вдалося, вочевидь, узгодити з Європою 7-річний (два роки до виборів і там ще не менше п’яти) план завершального розтерзання економічного та інтелектуального потенціалу і культурно-національної ідентичності України під лозунгом «Щоб у нас усе було і нам за це нічого не було».
Що робити, таке життя - все має свою ціну.
І залишає певний оптимізм. Бо здача Раші - це по суті була б миттєве знищення України як держави. А так… 7 років - це, звичайно, не 10 років у намірах Х.Насреддіна щодо ішака, але все одно. Їх ще треба прожити. І Заходу, і Раші, і владі… Та й нам.
А там - чого тільки в житті не буває…
Перша новина хороша: Віктор Федорович на зустрічі з фракцією ПР (а по суті з однопартійцями) заявив про «остаточне» рішення щодо євроінтеграції. Тут також не без питань. Остаточні рішення в даному випадку все одно що останні китайські поперередження у 60-70 роках. Та й окрім двосторонньої декларативності немає нічого зараз, як не буде нічого реального навіть після можливого підписання омріяної угоди про асоціацію. Просто торги перейдуть у іншу площину і на більш високих ставках.
Але це все одно краще, ніж було б навпаки.
Друга новина, як водиться, погана. Її не чутно у ЗМІюшнику, але вона зрозуміла, бо витікає з першої. Затяжний етап торгів на два фронти, схоже, виграла влада - вдалося, вочевидь, узгодити з Європою 7-річний (два роки до виборів і там ще не менше п’яти) план завершального розтерзання економічного та інтелектуального потенціалу і культурно-національної ідентичності України під лозунгом «Щоб у нас усе було і нам за це нічого не було».
Що робити, таке життя - все має свою ціну.
І залишає певний оптимізм. Бо здача Раші - це по суті була б миттєве знищення України як держави. А так… 7 років - це, звичайно, не 10 років у намірах Х.Насреддіна щодо ішака, але все одно. Їх ще треба прожити. І Заходу, і Раші, і владі… Та й нам.
А там - чого тільки в житті не буває…